Я пишу тобі це, не торкаючись
Клавіатури. Штрих-пунктири невидимих страхів,
Загублених слів.
Про буденність грудневу, про прісність, про стіни і мури,
А крізь стіни живим ще ніхто
Наяву
Не ходив.
Напишу, як навколо самотньо, порожньо і тісно
Серед тіней, що поруч зі мною блукають, мов кати, стоять.
Зазирнеш їм у вічі й побачиш -
Їх мрії залізні
Розіб"ються на друзки, обернуться в попіл, згорять.
Напишу я тобі про мій власний, хиткий порятунок.
Що, можливо, він тут, у останнім, німому листі.
Але я не торкаюсь паперу чи
клавіатури,
Бо ті тіні склоокі шепочуть, що ти
Це вони.