Ми зустрілись місяць тому:

 Я:      Пальці лівої руки натерли тверді мозолі від зажимання струн, пальці правої руки змерзли і ледве рухаються, але музика грає тихо і з кожним тактом все мелодичніше і чуттєвіше.

Він:  Тревога  і занепокоєння збайдужили моє сприйняття, фізичне тіло виснажилося від зовнішніх навантаженнь, але життя лине крізь і з кожним днем все яскравіше і цікавіше.  

 Я:      Невідомо що буде, коли пальці перстануть грати. Можливо музика буде лунати в голові, продовжуючі своє існування, а можливо настане абсолютна тиша.

 Він:  Невідомо що буде, коли ми все переживимо. Можливо, э життя після cмерті, а можливо, нема нічого.

 Я:     Щоб там не було, я граю, поки э що. І нам це подобається.

 Він:  Щоб там не було, ти живи. А що буде далі ти всеодно дізнаєшся.