Нічого так собі погуляти і нікому нічого не сказати. Пропасти на деякий час. так хочу зїздити в якесь місто. життя не настільки довге, щоб витрачати його на відпочинок. ось, завтра встану в ранці і буду боротися за виїзд, з своєю лінню. Бачу для початку, треба навчитися граматиці. Бля, я проганяю Народ, що краще примушує нас жити і добиватися цілей? Що таке лінььььь?

Агой. народ, що робити щоб нормально вранці прокидатися? Життя прикрасне не спорю, а ось на рахунок прокидання я так не вважаю. Гелпппппппп(((((((((((

Давно нічого не писала. Чомусь, не хочеться писати вірші. Чесно кажучи нічого особливого не хочу, і не можу написати. Всім бажаю знайти гармонію в собі. Буде досить смішно, я своє розуміння гармонії зрозуміла в 4 години ранку. Стидно було питати людей, що таке гармонія. Чесно кажучи прикольна штука, правда досить не легко дібратися до неї. З того часу почали снитися погані сни, все те, що я не зробила на протязі дня ( як завжди), тепер приходило до мене в сні

Ты обножоностю своей души был дорог. Мои маленькие мечты касались твоего взора.

Я не прячусь в записках, Просто хочется жить. Записав свои мысли— Улетая завыть. Заморочено утро, Все что есть, то и есть, Только то, что мне слышно — Можно дико напеть. Я весна твоей жизни, Пряди белых волос, Заплетая косички — Запах сладостных роз. Манит острым дурманом Моя горькая ложь, Пусть текут твои раны — Это просто же дождь. По щекам протекала Мягкость свежей воды, Утонули в ней силы, Стала злиться... Что ты? Я люблю твою слабость, Я люблю твою боль, Это то, что осталось...

Читати далі...

Я проклинаю тихий гай. Співай! Кричу тобі. Співай! Шуми! Біжи! Кричи! Ридай, Та відшукай той клятий рай. Колючі всі тої слова, До болі в серці зажила. Шукаю сліз своїх печаль, Та ти як чорт, мене не жаль. Лунай! Дзвени! Вени! Зникай! Я не твоя та ти це знай. Кохаю світ, слова вірші, Без тебе тепло на душі. Ти тільки біль мені дарив, Та ніжно сльози викликав. Одне я дякую тобі, Що ти віршів мене навчив. Пиши тепер дурний „поет” Єсенін ти, який це...

Читати далі...

Я готова отпустить твою руку. Спрятать сердце. Сломать свои сны. Забежала на дорогу запрета, Где тебя я познала. Что ты... Да, по сути ты правдой любимый, Много книг весной прочитал, Но не знаешь на сколько ранимо, Сердце и плоть, и от страха пропасть. Дождь пролет все обиды. И силой Закалит серо-желтый день, Мы в котором так страстно и игриво, Привлекали друг друга, дерясь.

Мне грустно на тебя смотреть, Какая боль, какая жалость! Знать только ивовая медь. Нам в сентебре с тобой осталось. Чужие губы разнесли Твое тепло и трепет тела. как будто дождик моросит С души, немного омертвелой. Ну что ж я не боюсь его. Иная радость мне открылась. Ведь не осталось ничего, Как толькожолтый тлен и сырость. Ведь и себя не зберег Для тихой жизни для улыбок. Так мало пройдено дорог, Так много зделано ошибок. Смешная жизнь, смешной...

Читати далі...

Так, продовження попереднього блога. Сьогодні почула не визначену кількість "вав" "яка ти красива",- бла,бла,бла. О, іще, - таксіст який відвозив мене додому, оприділив що я працюю в салоні краси і просив номер тел. ( Чесно пишу, першою нічого не питала і конкретно відповідала на запитання). Народ, цікава поведінка для вивчання. Треба ще попідглядувати.

Зробила сьогодні прикол для своїх знайомих. Як вам дівчисько, яке ходило в кедах, сьогодні оділо чобітки на високих підборах, прилягаючі штанішки і куртучку з мехом. УігуУУУУУУУУУУУУУУУУУ. ось і всі не впізнають.