Я нічого не хотіла. І не плачу я ввісні просто серце оніміло на застивших, простих слів.

Читала книгу Чака Поланіка "Невидимки" Я не знаю навідь як можна описати відчуття від прочитаного. Одне напишу, на протязі 2-х тижнів не могла спокійно спати. Кожний раз читаючи нову історію учасникі, була впевнина що краще вже ніхто не розкаже, але...я помиялася. Зараз читаю "Удушье" його ж. Знову неможу відірватися.

Часно кажучи, я зараз не розумію наших дівчат. невже дівчина якій 18 років ще вірить в те, що якиїсь там мажорчик, щиро відчуває до неї почуття. Або можливо, вона і рада, що в нех не має стивованості на рахунок його дій. маючи тиждень вихідних, я бачила різних своїх знайомих дівчат, вікова категорія від 17 до 20. Найменша, зустрічається з 27 річним чоловіком у якого є дитина. Вона вірить що він її кохає і хоче бути з нею. Інше для повишення свого іміджу зформованої дівчини почала курити і ...

Читати далі...

Що робити, якщо ти " сова" В мене ця проблема досить сильно турбує, особливо, якщо ранком треба йти на роботу. Допоможіть "сови"

Абрам Эрос О, я б хотел, как в нору входит зверь, Всем естеством в твою живую дверь, Всем бытием, просящим страстной доли, Войти, взыграть и источать свой зной, Чтоб, голося от сладости и боли, Ти как младенцем, набухала мной

Мир, где нет чудес И никогда не будит. Где зажонный свет, За тонкой проволокой Шумных дней Все как в мире чудес За стеной и хвоей Дочь просила мать: « Ты убей папашу!» Он нарушил ночь Как когда-то страшно Он любил детей У кровати ночью Он из тех гостей Который никто не спрячет Я просила день, Пусть не станет ночи, Пусть всегда светлей, Будет ночь и солнце. Пусть лучи горят, Ослепляя оконце.

На серці була тривога. Навіщо комусь забирати. Ті сльози міг витирати Лише ти. Так сильно Кохати. І в мріях Згорати. В єдності мить. Не знали згору, забрали. Мовчали... я кричала... Молила... я плакала. Втратила... Керувалась тупою, злою Була... Мені тепер важко. Тебе немає, а я так сильно кохаю, - Мертвого...

Пустые карманы от душ. Застыла ухмылка на роже. Усталые жизни уйдут, Прошли уж по тонкой дороге. Песком засыпали мозги, Ругались матом с друзьями, Наверно в долгом пути, Не знали, не видели страхи. Курили, бухали смеясь, На утро туман розганяли. Родителям правильно лгать, Учились, - веном запивали. Вот жизни подарок мечты, Компания водка и пиво. Мы прятали умные сны Сорили, не зная, что будет. Но поле большой океан, Зальется немыми телами. Без писка он выразит нам...

Читати далі...

Ось, я ніколи не могла уявити себе на якомусь концерті коли дивилась його на диску. Гурт Люмен, мені страшенно подобається, але я пас туди, в ту енергію. Хочу на концерт Флор, який незабаром буде в Одесі, а потім в Києві. Та, я як завжди, зможу насолодитися тільки розповідями.Одеса я тобі заздрю.

Нічого зайвого, Тільки ти і тихий шум. Нічого твого, Тільки серце і думки. Нічого світлого, Тільки чорна тінь і зорі. Нічого кольорового, Тільки мрії і телевізор. Нічого досяжного, Тільки чашка чаю і книги. Нічого любимого, Тільки кіт і пісні Флор. Нічого злого, Тільки день і люди. Нічого вічного, Тільки дощ і сміх. Нічого вічного, Тільки ти, - небо.