В темряві ночі

Пролинув швидко надворі молочний день;

Укутали  пухкі біленькі  хмари небо,

Вони  пливли і наче й не пливли ніде , -

Від  спеки денної білястим стало небо.

Ховалося поволі сонце золоте

За  вікових дерев розкішне верховіття.

В кімнаті сутінки гніздилися уже

Став небосхил немов полудою укритий.

Я бачу озеро з кімнати крізь вікно;

Від  місячного сяйва в нім вода сріблиться.

Вгорі над головою високо пливло

Не поспішаючи тендітне хмаровиння.

Та видно білувате дно у час такий,

Бо в озері вода гладенька і прозора,

І як вузькі довгенькі стебла осоки 

Погойдує легенько вітру ніжний подих.

І  борсаються, наче риба в тій траві,

Заплуталися  мрії і  думки незримо,

А за вікном погожа лебедина ніч

Сплітає  напівтемряву спокійно й мило.

29.07.2018  Автор Марыя Дьогтяр.