Віктор Бойко "ЛІТА МОЛОДІЇ"

Літа мої молодії. Де ж Ви заблудились? Цієї ночі дорогії Знов мені приснились. Наче я лечу над степом Легкий, як хмаринка. Чую в серці своїм трепет Й пісню материнську. Все кругом знайоме, рідне, Скрізь степи широкі, Там он хатка моя біла, А на ній лелека білобокий. На порозі біля хати У хустинці білій Стоїть рідна моя мати Зовсім посивіла. І махає все рукою, Наче кличе: «Сину! Всі скучили за тобою, Вертайсь в Україну. А я сплю ...

Читати далі...

Журавлики

В небі чистім, в небі синім Журавлі летять, курличуть. Такі чисті й безневинні – За собою мене кличуть. Ой, журавлики, журавлики! Почекайте рідні трішки. Не пройшов ще по землі я, Всі стежки свої й доріжки. Ще життя мого мереживо, Недошите, не доплетене, Добрі справи не всі звершені, Ще десь бродять переметами. Ще вино в моїм бокалі, Не допите, лиш пригублене, Я ще мрію йти в світ далі, По землі моїй улюбленій. Ще слова любові щирі...

Читати далі...

Віктор Бойко "СЛОВО У ДОЛОНІ"

По тернах днів судилося пройти, По манівцях життєвої пригоди. Зі мною скрізь прокрокувало Ти, Моє життя, гартоване в негодах. Десь там границі недосяжний край, А я тримаю слово у долоні, Щоб донести туди, за небокрай, Куди несуть крилаті мої коні. І вже немає в долі вороття, Вже стерта вісь мого старого воза. На нім лежать скарби мого життя, Час добіга, а там – сумна дорога. Та все ж я йду до того небокраю І рву вудила, аж кривавить «піна». Я...

Читати далі...

Віктор Бойко "ІСТИНА"

Де ж та істина?.. – не знаю, Але щоб там не було, Знаю сонечко палає, Щоб дарувати всім тепло. Вірю лише тому другу, Що не пнеться в чужий двір, Що по долі тягне плуга Й не «ричить» на всіх як звір. У житті всього багато, Та життя завжди одне, Якщо Бог тебе засватав Долю ти – не обійдеш. Не діли на двоє совість, Завш самим-собою будь, Бо життя несе, як повінь І не буде легким путь. Не дивись в чужі засіки, Май завжди в житті своє, Завжди ...

Читати далі...

Віктор Бойко "ПОГЛЯНЬ УКРАЇНО!"

Поглянь Україно моя, В свою історію очима, Вдивляйсь у історичне Я – Скільки ж усього за плечима. Ще від трипільської пори, За хліб посіяний тобою, Повзли чужинці з-за «гори», Дзенькали шаблі у двобої. І все за землю, все за хліб, До нас повзли «ординців» хмари, А ти себе не берегла, В родинних потопала чварах. А в нас же все своє було: І хліб, і воля, і свобода, Та оте прокляте: «моє», Як кістка в горлі для народу. Поглянь Україно моя...

Читати далі...

В. Бойко "ОСТАННЄ СЛОВО"

Жив поет один на світі, В старій хаті, за ставком. Десь далеко жили діти І він жив, як під замком. Жив самітньо, як билина І ніхто його не знав, Поки він одного літа Слово дивне написав. В його слові, наче в пісні. Усе йшло десь з глибини: І сумні, і добрі вісті, Як трикутники з війни. В слові тім штормило море, Оживало все й цвіло І те слово неповторне Не розгаданим було. В нім, в жнива, хліби косились, Була коса в важкій руці. Часом ...

Читати далі...

Літа орел

Літа Орел в небі синім, Гострим зором бачить, Як Україна і понині Від наруги плаче. Ой, скажи нам Орле-Брате – Ти ж з неба все бачиш: Чи нас воля жде у хаті, Чи життя собаче?.. Нас політикою травлять, Як сто років тому. Знову нами «жиди» правлять, У нашому домі. Скрізь лайно чуже смердить – Навіть сумно думать. «Пейси» вщент заполонили Нашу славну Умань. Наших прізвищ по-накрали – Оті кляті «пейси» І в «офшори» все вивозять...

Читати далі...

Розбудіть мене, мамо

Ще остання зоря засинала, Рожевів золотий небокрай, Мені мама щоранку шептали: Прокидайся, синочку. Вставай. Ще як вдосвіта півні співали, Темну ніч поглинала діра, Мені мама щоранку шептали: Прокидайся. До школи пора. На гачечку вже торба висіла, Попрасовані чисті штанці, На столі уже паром пашіли Ще паруючі, теплі млинці. У тумані місяць ще блудить, Досипає ще сни дітвора, А матуся вже знов мене будить: Прокидайся. До війська пора. То коли ...

Читати далі...

Віктор Бойко "ЗУСТРІЧ"

Зима стрічалася з весною, В старім, березовім гаю. Ми вдвох були тоді з тобою, Стояли тут, де я стою. Навіть і згадувати болісно. Яка ж була тоді весна?.. Нам усміхались перші проліски, А ти була чогось сумна. Стояла сонечком освітлена, Неначе ангел прилетів. Чого ж ти пізно мені стрітилась На перехресті у житті? Скільки кохання ще додалося б, Скільки б ще днів святих було? – Та я щасливий, що так сталося, Що моє щастя розцвіло. Спливли...

Читати далі...

На вершину мира

The Clouds In Camarillo - Brazzaville/Minerva (Cover) [Приєднане відео]