Віктор Бойко МАКОВЕ ПОЛЕ

МАКОВЕ ПОЛЕ.

Край дороги у полі
Ростуть маки червоні.
Я зриваю пелюстку
І кладу на долоню.

А на тій, на пелюстці,
Як на мапі червоній,
Рвуть вудила криваві,
Скачуть ковані коні.

Чути, дзенькають шаблі,
Чути стогін жіночий,
Чорний крук над полями
І розкльовані очі.

Кожний вік історично
На цім маковім полі.
У екстазі і «шоці
Залишалися долі:

Козаки чорноброві
І татарськії діти
Впали в полі червонім
І засіялись цвітом.

Тут, де виросли трави,
Де засіялись маки,
Полихали заграви,
Йшли на смерть у атаку.

Печеніги, Тевтонці
І Монголів ватаги
Роздирали це поле,
Як на чорну розвагу.

Колись доля ходила
Тут босоніж по травах,
І лелечині крила
Тут купались в загравах.

Маком, смертю і хлібом
Сівачі історичні
Засівали це поле
Нині, вчора і вічно.

Кожна квіточка маку –
То є крапелька крові,
Що залишили люди
В історичній розмові.

Цю пелюстку червону
Я кладу на долоню,
І від щирого серця
Прошу прощення в Бога:

Я прошу Тебе. Боже!
Ти пробач усім людям,
Що вони натворили.
Я молитися буду.

12 – 14 серпня 1953 року.

_A-S_

Віктор Бойко МАКОВЕ ПОЛЕ

Останні статті

Коментарі