Віктор Бойко ПЕРЕХРЕСТЯ

Добридень, моє перехрестя.
Життя мого звірений простір.
З тебе колись, я кинувся вплав
У море житейське підростком.

З тебе розбіглися нитки доріг
Сіткою старих морщин –
Скільки ж ти дав мені різних тривог
І скільки добавив причин?..

Ось цією дорогою в школу ходив,
А з цієї я в юність ступнув.
На цій ось – любов свою, першу зустрів.
До сих пір я її не забув.

Вона мені компасом вічним була,
Вела мене скрізь по житті
І руку завжди подавала мені
Коли я збивався з путі.

Мені перехрестя мірилом було
Того, що пройшло і що буде…
Я впаду на коліна і прикладу чоло
На ці перехрещені груди.

           Роздоріжжя   моє!
Все життя, аж до сивого схилу,
Я щасливий, що Ти в мене є,
Що сліди мої тут залишились.

І що пил незабутніх віків,
Оросив мої стомлені ноги
І що доля мене привела
До цієї сільської дороги.

У дитинство моє чарівне,
У години гіркого пришестя.
Я прошу! Ти пригадуй мене.
Найрідніше моє перехрестя.

Коли я відійду в небуття,
Перетворюсь у щось кристалічне.
Розкажи всім потомкам моїм –
Я проходив тут теж історично.
                           Вересень 1984 р.

_A-S_

Віктор Бойко ПЕРЕХРЕСТЯ

Останні статті

Коментарі