Віктор Бойко "СЛОВА МОГО НАРОДУ"

Беру слова мого народу.

Беру. І плачу, і сміюсь,

І п’ю, як ту джерельну воду,

І скільки б пив, я не нап’юсь.  

Слова, що  виткані з любові,

Слова, що ходять по стерні,

Вони – частинка тої крові,

Що б’є ключами у мені.    

Беру слова і долю прошу:

«Як матір прошу – не біжи!

Усі слова, що в серці ношу

Для мого роду збережи».

Бо я словам народу вірю.

Вони живуть в мені без строку

І сіються зерном у землю

На поле, зоране Пророком.