http://romanantonenkoua.io.ua/s193245/de_ta_pravda  (сайт  оригіналу)

Де та Правда ходить, бродить? Шось ніде не видно! Оно Кривда всіх заводить, А мені огидно: Чом У нашій Україні Отаке свиняцтво? Чом у рідній тій хатині Не панує братство?  Не зійшлись, порозумівшись, Два шляхи, дві долі, Розім`ялися, побившись Захід й Схід на волі. Кісточки переламали, Кровію умились. А ту Правду, що шукали Так і не добились.  І дівчата полягали До хреста ногами, А навіщо воювали Той не знали сами. Соловейко десь щебече, Лісовая птаха.. В Україні ворожнеча А та бідолаха  Мать про теє і не знає, Все собі співає. І та пісня розлітає, І препон не має. А у лісі поодалі, Два брати лежали Очі - повнії печалі, Їм світить не дали.  Смерть їх душі забирала, Отака тварюка, Це війна їх повбивала! Помирали в муках. Ще з дівчатами учора У селі гуляли, А сьогодні на вечорі Обидва вмирали.  У рученьках автомати, Губи щось шепочуть, І не знає, навіть, мати, Де ті діти.   Вночі Мабуть, щось їй промайнеться, Серце загуркочить. Мамо, мамо! Не побачить Тобі більше в очі  Тих веселеньких синочків, Котрим все віддала, Тих любимих голубочків, Що недокохала. Поховають їх у лісі…  І не будуть знати, Де, коли, в якому віці, Їх життя забрате. Отака та правда наша, З того боку й з того,  І такая, люди, каша.. А таке до чого? Хто із зіркой, хто з тризубом… Але ми же люди! І можливо там під дубом І нас позабудуть.

Роман  Антоненко. UA. Donbass