Людям дозволено літати..Дозволено, з тих пір як живуть..По-справжньому. Та багато хто ховає крила або боїться їх розкрити, ступити крок в невідоме, де немає певної стежки під ногами і не видно , що буде. Та тільки ступивши , ми бачимо, відчуваємо.. Ризик  - друг. Без нього ти не взлетиш..

Людям дозволено літати.

Душевний спокій прийде тоді, коли Ви відпустите багаж зайвого.. В думках, житті, звичках. Багаж минулого і широчезний мішок з образ, нездійсненних надій та очікувань, злості, скупості і т.д. Тільки чисте серце має спокій, що здатне любити цей світ і ділитись любов'ю просто так.

Спокій прийде, коли Ви не поспішатимете на потяг в майбутнє, а твердо відчуєте Землю, на якій стоїте зараз. І це буде все , що потрібно. Бо все правильно, поза усяких законів.

Душевний спокій буде неосяжний, коли Ви відчуєте всередині цю тиху гавань..яка завжди була,  та ми не помічали, бо весь час проходили повз неї, не зупиняючись, щоб помітити. І тоді зміниться бачення навколишнього світу... Все стане прозоро ясним і чітким, кожна дрібниця, кожна хвилина, кожен життєвий крок.. Буде спокійно , коли Ваші дії будуть віддані чуттю внутрішнього голосу . І тоді у Вас залишиться лиш одна ціль.. - ділитись цим спокійним щастям.. .

Про що ми думаємо "зараз" ? 

Про те, що було..чи буде, що потрібно зробити чи що ми боїмося не встигнути.. А життя завжди "Зараз", завжди..

Звільніть думки, відпустіть..нехай летять як птахи над морем..далеко за обрій.

Де ми? Чи там, де маємо бути ? Бути присутнім в місці, де знаходишся, присутнім повністю, не обмежуючи себе зайвим.

Я хочу говорити це кожному..Ловіть життя..Кожен крок, вдих, відчуття, емоцію і Ваше серце оживе..Чуттєвість до цього світу, і Ви почуватиметесь вільними..Тому що вже там, де маєте бути. 

Кожна дія, зроблена без зайвих думок, має найпотужнішу енергію, коли Ви проживаєте все, що робите- Ви розкриваєтесь на рівні Бога..

Залишити необхідні думки, лиш хороші, та не впадати в крайнощі, думаючи про те, що є зайвим. Не крадіть свій час..Цінуйте час. Виберіть те, що важливо і , моментами, навіть це просто відпускайте, відчуваючи..

Немає сенсу тривожитись за щось, все йде правильно. Довіряте життю, тій силі що веде всіх нас, дещо вищій за все, вищій неба..наймудрішій.

І Ви побачите все...найпростішу істину, що зовут життям, до якої йдуть роками і не завжди доходять..Ви побачите головне. Затримайте подих..бо це все, що є.. .

Білий день, іде тиха година,

Щось магічне є в денному світлі,

І не мається жодна людина,

Зайчик сонця гуляє, все квітне.

Лиш одному малечі не спиться,

Вже поринув у ті краєвиди,

Уявивши що ловить, не сниться..

Того зайчика, що це? Повсюди..

Озирнувшись, здалося, метелик,

Повернувшись на бік, не здалося!

О, там чай іще теплий -де столик,

Щось з уяви, так дивно..збулося!

Ось дідусь на порозі, у ліжка,

Ох, так швидко прикинувся сплячим,

Мрійник юний, звисала лиш ніжка,

Із - під ковдри, дідусь був терплячим :)

Здогадався про літню аферу,

Про маленьку хитринку від внука,

Полюбляв жартівливу він сферу,

Та на полі стріляти із лука.

Очки жмуривши, тихо всміхнувся,

Обійняв ті широкії плечі,

Й запитати малюк не забувся,

Те, що хтів, задуваючи свічі.

"Чи збувається все, про що мрієш?

Ви, дорослі, так рідко десь "там",

Де є все, що уявиш і знаєш,

Це чарівнеє місце по снам.."

"Так, онуче, як сильная віра - 

Все збувається, мрій лиш та дій..."