Открыта форточка, сквозит немного,А за окном кипит, шагает жизнь,И одевая джинсы давности, бывало,Чуть ностальгии в сердце, не болезнь.И нравится порой смотреть на небо,Где облака и самолеты на одной волне,И веришь в тайны миражей так слепо,Что вроде бы таятся, но извне.И молодые ветви оживают от зимы,А летом зной и хочется покоя,Как осенью закат смотрели мы,А в холод снег ловили стоя.Открыта форточка, сквозит немного,Но нету холода, в душе тепло..[Приєднана картинка]

А нас вражає те, куди минає час?Із року в рік, із місяця в сезон,Залишити б позаду щось про нас,І споглядати той морський мусон.Не час ще брати розглядати фото,Час жити без усяких перешкод,Час відчувати, що сьогодні літо,А не зникати в пошуку невзгод.Помірно буде все, не поспішайте,Коли потрібно ми здивуєм світ,Ви лиш фіксуйте радість, пам'ятайте,Було, є, буде від життя "Привіт". [Приєднана картинка]

Осінній день, немає перешкод,І йдеш не дивлячись на час,Ти посміхаєшся, минувши поворот,Далекі мрії промайнули враз.Як акварельні фарби, далечінь,А навкруги, як насолода, краєвид,Я розфарбую ту дорогу без вагань,Буде палітра сонячна на вид.І змінює місцевість час,Але події, пам'ять не змінити,Тут все траплялося й до нас,Але сьогодні нам творити, жити.Та люба вулиця старенька,Немов бабуся, духом молода,Колись була простора і простенька,А зараз - гарна, час таки вода..[Приєднана картинка]

Загадковість. Скільки думок при слові..Мабуть люди, що вбачають загадковість в кожному дні - щасливі. Незвідані галявини, що так і манять своєї красою. Невідчинені двері, що з'являються, йдучи по лабіринту життя. Що за ними? Незнане, нове, загадкове...Уява здатна на великі відкриття. В цьому щось є...Головне бачити та вірити.[Приєднана картинка]

Будь небайдужим до чужого щастя,Воно народжує простори невагомі,Всі ми спіткаємось дійшовши місця,Всім рано - пізно відчуття знайомі.Мі всі однакові на світі цьому,Всі різні, однакові перед Богом,В скрутну хвилину не вини ти втому,Допоможи страждальцю добрим словом.Ми стіни будували перед носом,Не відкриваючи потрібні почуття,Ми не задумувались перед внеском,Що кожен би зробив під час життя.Не забувай того, хто допоміг колись,Будь вдячним за минулі грони сміху,Всі не з проста події відбулись,З...

Читати далі...

І все буде як має бути,Так, знає доля все ще,І прірву маємо минути,І щось збагнути краще.Не намагатимусь забути,Але погане мінусую,І все буде як має бути,Хоч інколи і я сумую..Простора стежка перед оком,І кілька поглядів на шлях,Піду одна, нехай не разом,І буду в чарівних місцях.Те роздоріжжя не лякає хай,Бо все буде як має бути,Я знаю і кажу тобі "Прощай",Вперед, в дорогу, маєш розуміти.[Приєднана картинка]

Ця книга вже дописана, кінець, Там сотні слів про почуття, Які згасали зовсім на нівець, Які прокинулись від забуття. Там радості озерце невмируще, Там щастя крихта в кожнім дні, Там юність говорила нетямуще, Там матері тепло, що є у сні. Завершені ті розділи минулі, Почнеться щось нове і невідоме, Прозора панорама через милі, Наближення якої вже знайоме. Історія нова почнеться, знаю, З ліпшими висновками і життям, І сотні...

Читати далі...

Стоя на краю пропасти и всматриваясь в глубину высоты, понимаешь, насколько огромен этот мир. Ты понимаешь это гуляя в бесконечном лесу, где деревьям нет края и возраст их неизвестен. Ты понимаешь это глядя сверху на облака, которые закрывают просторы, как будто теплое одеяло и рассеиваются. Ты понимаешь это глядя на сотни свободных птиц, что летят в неизвестность. Ты понимаешь это ощущая ветер, меняющий погоду, увидев его силу. И, наконец, ты понимаешь это, глядя на самое яркое на небе солнце, ...

Читати далі...

Набридло, що погане все прощаєм,Ні, я не зла, я просто справедлива,Яку обрати стежку, забуваєм,Бо, бачте, в когось в голові йде злива.Кожен отримає своє в житті,За всі уроки платимо сповна,Але брехати, жити в забутті,Живіть, але без шкоди - то вина.Я задаюсь питанням "Що є вірно?"І маю відповідь без сотні слів,Не все буває добре, рівномірно,Але почніть із себе, хто б зумів..

Улыбка не имеет цен,Она не продается за углом,Ей неизвестны сотни сцен,Что Вы устроили умом.Улыбку не калечит время,Она прекрасна вопреки годам,Лучится внутреннее "Я",И из старушки вновь мадам.Улыбке неизвестна зависть,Она умело лечит горе,Улыбке неизвестна злость,Не видно грани, словно море.Хочу чтоб больше улыбались,Пусть даже и по пустякам,Смешным казаться не боялись,Чтоб доверяли Вы устам.[Приєднана картинка]