Ті очки - намистинки так горіли,
Вони не бачили ще горя звідусіль,
І мати, батька радісно зустріли,
А з часом проводжали було, вдаль.
Проміння сонячне сміялося в обличчя,
І жмурилася втішно так природі,
Маленьке личко, а таке тямуче,
Вона співала тихо при невзгоді.
Маленькі рученята заплітали косу,
З кульбаб плели собі чудо - віночки,
А вранці бігала в росі, літала боса,
Не хвилював малечу час та суперечки.
Коментарі
ЯнаСтепановна
120.03.13, 16:06
анонім
220.03.13, 16:35
Классный ребятёнок.) Нахожу стишок непосредственным, добрым. И вообще, я заметил, у Вас получается как-то зрело... Может, не совсем в порядке с рифмами или чем-то там ещё, но, в целом, я вполне удовлетворён.)
sarah gellar
320.03.13, 16:36Відповідь на 2 від анонім
а что с рифмами?как чувствую так и пишу..)
а так спасибо)
анонім
420.03.13, 16:37Відповідь на 3 від sarah gellar
Что Вы! Всё хорошо! )

sarah gellar
520.03.13, 16:41Відповідь на 4 від анонім
ну Вы ж написали,что не в порядке,то я и спрашиваю)
анонім
620.03.13, 17:01Відповідь на 5 від sarah gellar
Ой, да то мелочи... Просто обратил внимание, что в первом столбике неважно рифмуются слова звідусіль" и "вдаль"... Слегка несовпадение. Но это вполне простительно.)
sarah gellar
720.03.13, 17:21Відповідь на 6 від анонім
Понятно,спасибо за ваше мнение)
анонім
820.03.13, 17:40Відповідь на 7 від sarah gellar
Только, пожалуйста, не обижайтесь! И вообще...Я ведь дилетант в поэзии.)
Гість: leschyi
920.03.13, 17:41
sarah gellar
1020.03.13, 17:54Відповідь на 8 від анонім
Я не обижаюсь,что Вы))