автор Наталия Баклай

З яких доріг до мене в хату Ти?
3 яких світів, галактик знов з'явився?
Кажу «Проходь», а думаю «Прости»,
Кажу «Не ждала», і мовчу, що снився.

А ти стоїш з роси а чи дощу:
Такий пречистий, аж в кімнаті світло,
І я укотре про любов мовчу.
Й кажу неправду: «Ти як тепле літо».

Мені б сказати «Вітре, зачекай!
Обходь мене. Чого летиш до мене?».
А я сміюся: «Будем пити чай,
Він, мабуть, молодий, бо він – зелений”.

А я шаріюсь: «Літо... Вітер... Дощ...
Дозволь зібрати краплі на волоссі?».
...Оце і є з усіх найвища прощ –
Так пробачають те, що не збулося...