V4

попередня

Світ кривих дзеркал?

Цитата: "Андріївські вечорниці були особливими. Хлопці з дівчатами встигали порозважатися і їм збитки зробити для годиться. Чого тільки хлопці не вигадують, щоб тільки дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, по якій з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала (середину гарбуза вичищають, „очі" й „рот" прорізують і в гарбуз свічку засвічену вставляють). Ворота знімають, але неподалік залишають, щоб батьки швидко вранці знайшли, бо дівчата пізно додому повертаються і пізно прокидаються. Хлопці шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли, - і це було найсмішніше. В хаті темно, всі сплять, бо думають, що ще ніч. Андріївські вечорниці - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а й усіх. Збитки - жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволялись тільки в Андріївську ніч."

Кінець цитати.

12 грудня 2010 року, Тернопіль, "спальний район". Під вікнами молодь (хлопці та дівчата) "гуляють Андрія". Весело товчуть по всіх машинах руками-ногами - щоб спрацювала сигналка. Це прикольна розвага. Дівчатам теж подобається. Потім перевертають корзину для пластикового сміття на середину вулиці, висипають з сотню-другу порожніх пляшок на засніжений асфальт... Теж смішна розвага, чисто "андріївська"... Завтра жінці-двірнику буде особливо смішно. Милуються справою своїх рук, йдуть далі, губляться поміж будинків. Попереду ще стільки прикольних розваг... Саме так останніми роками в файному місті Тернопіль "роблять збитки".

Світ кривих дзеркал. На біле кажуть чорне, чи навпаки. Кудись зникли прості й зрозумілі прямі лінії - перетворилися на щось огидне, "мутоване"...

Останні статті

Мій маленький #ЄвроМайдан...
19.12.2013, 18:00

Карпати 2015 рік. Радіоактив.
15.06.2015, 23:32
Моя перша піша проща у Зарваницю, або прогулянка на 60 км
25.07.2014, 15:05

Коментарі

анонім

112.12.10, 23:53

У нас зара думають нашо затуляти, якщо можна побити...коли прокидаєшся і темно на вулиці, знов ніч - страшно...а коли прокидаєшся і стікла валяються по кімнаті - це ж ще страшніше, ще прикольніше...
Зара до чужого - нема нікому діла...стає невесело, коли самі з таким стикаються...поки не осмислиш, не побачиш на власному досвіді - не зрозумієш наскільки все цінне...а коли хтось підслизнеться з них на тій пляшці, або на шкірці якійсь чи упаковці від чіпсів, що тоді розкидали - буде наука...

Oll@