Сини - вірш

Мама відправила сина,

Просила Бути обачним.
Син обіцяв берегтися щосили:

«Мамо, не плачте».
Місяць минає, закони погіршали,

Прийняті жестами.
«Мамо, я просто не можу по-іншому –

Я на Грушевського».
Вулиця стала дуже болючою –

 Що говорити?
Син повернувся – очі заплющені,

Прапором вкритий.
Сонце сховалось – негода.

Чи буде Праведний суд?
Там, де учора проходив,

 сьогодні Друзі несуть.
Мама заплакана,

хрестить повсталих,

Мовчки, без слів.
Сина не стало,

В неї віднині –

мільйони синів.