Брателли

Три брати.

Одного разу посперечались три брата, що кожен  свій найде він шлях

І буде кожен з них багатий і панувати, і жирувать.

Так ось побились об заклад

Що ще не тільки вже й багатство а ще й державу будуть мать.

І так вже в них ось ті держави цвісти будуть та розкошувать.

Що бідності не буде й злості, а тільки честь та благодать.

Та кожен брат та й  думку іншу має і душу теж вже не просту.

Сперечатись про одне це  діло, а от робить це вже інша річ.

Так кожен і договоривсь, про зустріч  років так десь через двадцять.

Глядіть ж бо, не осоромтесь, нас всіх наш нарід судить буде і якщо вже хтось скаже, що в у нас в державі лихо й люди бідні, то того ті два брата й покарають.

Відберуть володіння та й перевиховають.

Та вам приховувать не стану, найстарший брат, був хуліган, і пить любив й гулять до рання та тільки й думав, що про «баб»…

Куди ж бо йому та до держави, не схоче він там керувать так тільки ж дай йому порозкошувати та сала більше й горілки, а інше все до чортя в руки.

Та ще скажу вам, поки можу, що ласий старший брат до шапок і так вже він любив збирать їх, що обізвали крадуном. А дарма.

Та все це лиш замальовочка простенька.

Розкажу вам малята, я.

Які держави були створені братами.

Одна велика і могутня, друга – красива і розумна, а третя – й талановита й співоча і красна як дівиця на вечорниці. Кому ж яка дісталась?

Молодший брат узяв розумну, середній могутню, а старший взяв красуню, щоб перед всіма та й хизувать.

Глядіть – но, які в мене лани, скільки піль, та лиш погляньте як нарід в мене «паше» як бджоли заробляють всі на хліб. Тут ви братці та й продули, моя держава краща всіх.

Ти брате не спіши, зажди спитаю в селянина чи ладно вже так жити осьо тут. Сказав молодший брат.

ТИ не серди мене дитино, я старший і у всьому знаю лад. А те що була суперечка у нас колись старинна це все до «фєні» мені щоб знали ви.

Не позволю я вам, розпитать народу, чи добре чи хижо тут йому, щоб знали я старший, а значить карать мене ніхто не буде.

Та помилився старший брат в одному, що кара може різна буть.

Так ось покинули його й державу, усі, брати, та весь його найкращий цвіт забрали.

І залишився братик сам, хоча уроку він з цього не зловив.

Розкошував та пив все більше крові, а нарід рота відкрити  та й не зміг.

Мораль цієї казки є така, що помилка не лиш в одному браті, а й в інших всіх братах за відступ, та й нарід теж не правий, повинен був він хоч слово та й сказать, коли питали, а не мовчать, але за те що промовчали, лиш дякую вже можна нам сказать.