Такого вируса не существует в природе. Два учёных, Люк Монтанье (Франция) и Роберт Галло (США), заявивших в 1983 году об открытии вируса иммунодефицита, через два года после этого публично заявили, что они его не открывали. Но машина была уже запущена. Огромные деньги были выделены на борьбу с этой мнимой проблемой. Система влияния на огромное число человеческих масс была уже запущена. И остановить эту масштабную кампанию по пропаганде проблемы ВИЧ очень трудно, т.к. она приносит большие доходы мировой медицинской мафии.

          Все ученые и врачи признают, что люди умирают не от вируса, а от иммунодефицита и сопутствующей инфекции.

Шимпанзе так же восприимчивы к инфекциям, как и люди, но ни у одного из более чем 150 животных, которым еще в 1983 году в научных целях влили кровь от ВИЧ-положительных пациентов, до сих пор не развился СПИД. И несколько миллионов людей с диагнозом «ВИЧ-положительный», не употребляющих наркотики и отказавшихся от применяемого для лечения ВИЧ/СПИДа препарата АЗТ и его аналогов, живут уже по 10-15 лет без признаков СПИДа. А вот те, которые лечатся этими «противоретровирусными» высокотоксичными препаратами действительно умирают от иммунного дефицита и печеночной недостаточности, причем очень быстро.

Приведем некоторые подробности об «эпидемии» ВИЧ/СПИДа в Африке. Журналист и писатель Силия Фарбер провела много лет в Африке, чтобы как следует изучить проблему. По ее мнению, СПИД — это самое большое в истории человечества извращение информации через печать. Она свидетельствует, что в переполненных больницах Африки все болезни называются СПИДом, будь то малярия, туберкулез или истощение от недоедания. За 13 лет «смертоносной эпидемии» население ЮАР увеличилось в 1,7 раза. И вообще  каждая африканская нация, представленная как вымирающая от СПИДа, сообщила о приросте населения за прошлые 15 лет.

         Даже наоборот! СПИД-медицина, раздувая проблему, увеличивает число жертв и финансовые затраты. Средства уходят на поддержку фармацевтических фирм, которые производят лекарства и диаг¬ностические тест-системы для лечения и обнаружения мифического вируса. Немалые средства идут на «СПИД-профилактику» — секспросвет, одноразовый инструментарий и презервативы, исследования по разработке «анти СПИД - вакцины».

Жертвами анти-СПИДовского секспросвещения в первую очередь стали дети, а так же люди фертильного (детородного) возраста. Доверие населения к профилактической медицине было использовано для сексуализации духовной сферы общества и культивирования гедонизма. Детей погрузили в сексуальные проблемы. Если младенца раньше времени ставить на ножки, то он обречен на искривление костного остова, то есть он вырастет физической калекой.

            Обучение «безопасному сексу с опережением половозрастных возможностей» (так сформулирована задача профилактики ВИЧ/СПИДа), оборачивается снижением интеллекта, нравственными и психическими деформациями и порождает духовных калек.

Вместо воспитания возвышенных романтических любовных чувств, среди всего массива подрастающих поколений насаждается голый практицизм и гасится духовный потенциал отцовской и материнской любви.

        В конечном итоге, образовательные программы по профилактике ВИЧ/СПИДа обернулись геноцидом многих народов!!!

Рядовые врачи стали заложниками фармацевтических фирм. Для уве¬личения своих доходов фирмы не брезгуют ничем, вплоть до подкупа высокопоставленных чиновников, доплат за распространение производимых ими лекарств, организацию симпозиумов и внедрение в общественное сознание лживой устрашающей информации о ВИЧ/СПИДе.     

Все, что связано со СПИДом, уже давно не контролируется медиками, врачебное мышление там полностью отсутствует.

Идет социально-политическое манипулирование людьми во всем мире на фоне созданного и постоянно поддерживаемого страха.

Пора разоблачить злоумышленную имитацию.

«Если имеется доказательство, что есть ВИЧ, вызывающий СПИД, то должны иметься научные документы, которые бы все вместе или по отдельности демонстрировали этот факт с высокой вероятностью. Не имеется никакого такого документа!» Кэри Муллис (Dr. Kary Mullis), биохимик, Нобелевский лауреат.

Спекуляции вокруг проблемы ВИЧ-СПИДа — самый большой обман на современном рынке медицины. Состояния ослабленного иммунитета, то есть иммунодефицита, известны медикам с давних времен.

Есть моральные причины иммунодефицита – наркомания, проституция, гомосексуализм, половые связи вне брака.

Есть социальные причины иммунодефицита — нищета, недоедание, наркомания и др.

Есть экологические причины: ультразвуковые и высо¬кочастотные радиоизлучения от новой электронной техники, мобильной связи, микроволновых печей, радиация в местах ядерных испытаний, избыток мышьяка в воде и почве, наличие других отравляющих веществ, воздействие больших доз антибиотиков и т. П.     В каждом конкретном случае ослабления иммунитета необходимы нахождение причины иммунодефицита, соответствующее причине лечение и периодические обследования в процессе лечения.

Произошла страшная подмена понятий, терминологии. В результате этой подмены, люди становятся изгоями в обществе. Люди всегда болели такими болезнями, как малярия, токсоплазмоз, саркома Капоши, туберкулез, рак шейки матки и многими другими, но при этом они нe были изгоями в обществе. А теперь этим заболеваниям присвоили имя СПИД и обрекли людей, болеющих такими болезнями, на моральные страдания, которые привели уже не к одному случаю самоубийства только оттого, что люди услышали в качестве своего диагноза эту аббревиатуру — СПИД. Этой аббревиатуре придали страшный смысл, которого она не заслуживает.

 Автор книги о СПИДе доктор Джон Лорицен пишет:  «Многие учёные знают правду о СПИДе. 

Но существует огромная материальная заинтересованность, заключаются миллиардные сделки, процветает бизнес, связанный со СПИДом. Поэтому учёные молчат, извлекая для себя выгоду и способствуя этому бизнесу».

Повернувшись з аптеки,Володимир Поповський не застав удома внучок. У дворі діти сказали, що дівчатокпосадили в машину тьотя, дядя і кудись повезли. Згодом чоловік дізнався, щовнучок вивезли представники служби у справах дітей і міліції

 - Я бачив машину, яка виїжджала з нашогодвору, коли повертався з аптеки, - каже 64-річний Володимир Поповський. – Алене знав, що в салоні у цей час знаходяться Катя, Альона й Оксана. Пізніше вонирозповіли, що просили зупинити машину, бо побачили мене, але їх не стали слухати

"Добровільно ви б їх невіддали"

У міліції ВолодимируГригоровичу сказали, що ніхто дітей не викрадав, їх відібрали у нього зарішенням суду. Чоловік одразу пішов до суду. Але там йому сказали, що такоїсправи не розглядали. Володимир Поповський написав заяву в прокуратуру провикрадення дітей. Потім ще раз звернувся до міліції. На цей раз його послали услужбу у справах дітей.

- Ваших внуків відвезли удитячий будинок, - сказала керівник служби у справах дітей Жмеринськоїміськради Наталія Церковна. – З вас зняте опікунство, тому діти тепер не ваші,а державні.

На запитання, чому внуківвідібрали по-злодійськи, пані Церковна пояснила: «Добровільно ви б їх невіддали». Пенсіонер благав сказати, куди саме відвезли дівчаток, але чиновницяне відповіла, тільки повторювала, що тепер діти у кращих умовах.

Наступного дня увечері намобільний сина пенсіонера, 26-річного Василя, подзвонили з невідомого номера.Хлопець одразу впізнав голос. Це була старшенька племінниця, 14-річна Оксанка.Дівчинка говорила пошепки. Сказала, що мобільні телефони у них відібрала тьотя.Подзвонити їй дала одна з дівчаток.

- Ми у Вінниці, - повідомилаОксанка. – Я запам’ятовувала, куди нас везли. Переїхали міст через річку. Потімпіднялися вгору. Далі їхали вузенькою вуличкою і там на одному будинку япобачила табличку «Вулиця 1905 року». А тут, де ми зараз, написано «Притулок«Добро».

З самого ранку ВолодимирГригорович з сином вирушили до Вінниці. Діти із сльозами на очах міцно обійнялиїх. Побачитися їм дозволили, але внучок не віддали.

- Ми до президента дійдемо, адітей все одно повернемо, - каже Володимир. – Хоч Церковна каже, що ніколи вжемені їх не віддасть, хоч би я куди ходив, але ми це ще побачимо. Я їх з пелюшоквиховував, разом з ними був у лікарні, коли хворіли, а мені тепер пояснюють, щовони не мої, а державні.

Четверту дитину народила втюрмі

У Володимира Поповськогожиття склалося непросто. Більше тридцяти років відпрацював у локомотивному депоЖмеринського відділення залізниці. За праведні труди заробив тільки 2-кімнатнуквартиру у «хрущовці».

П’ять років тому померладружина Володимира. Одружувався з нею, коли в Тетяни вже була своя донькаНаталія. Виховали її, видали заміж. Та молода жінка невдовзі після народженняпершої дитини залишила її, а сама подалася світ за очі. Згодом привела другу,потім третю дитину. А в 2006-му її позбавили материнських прав через те, щоопинилася на п’ять років за гратами.

На час перебування Наталії умісцях позбавлення волі Володимир Григорович оформив опікунство над внучками.Рішення з цього приводу Жмеринська міськрада прийняла у березні 2008-го. Тількиз того часу держава почала виділяти кошти на утримання трьох дівчаток.

- До того ми годували йодягали їх за власні кошти, - каже він. – Тепер мені чиновники дорікають, щотримаюся, нібито не так за дітей, як за гроші, які дає держава.

Звідки вони знають, як насзвати?

З притулку «Добро» дівчатокперевезли у табір відпочинку під Вінницею. Дівчатка гралися разом з іншимидітками, не підозрюючи, що двоє незнайомих наближаються саме до них.

- Дядя й тьотя підійшли іпочали називати нас по імені, - розповідала потім по телефону дідусеві Оксана.– А ми від того аж роти повідкривали. Думаємо, звідки вони знають, як насзвати?

Несподівані гості показалидівчаткам фотографії гарного будинку. Запитали, чи не хотіли б вони в ньомужити. На прощання сказали, що скоро приїдуть ще раз і вже тоді заберуть зсобою. «А дідусь з нами поїде?» - запитала найменшенька.

- Дзвонять нам з табору інавперебій плачуть, - розповідає дядько дівчаток Василь. – Ледве заспокоїлидітей. Після того пішли в комісію у справах дітей, а нам там нічого не кажуть.

- У нас є кандидатураподружньої пари, які готові взяти під опіку сестричок, - каже керівник служби усправах дітей Жмеринської міськради Наталія Церковна. – Вони вже й навчанняпройшли і сертифікат отримали. У Поповських нема умов для проживання дітей. Уневеликій 2-кімнатній квартирі ще проживають дочка-інвалід і двоє синів.

Називають татом

- З відповіді прокуратуридізналися, що дітей забрали на підставі рішення комісії з питань захисту правдитини виконкому Жмеринської міськради, - каже брат Володимира – АнатолійПоповський. – Але ж суд ще не позбавив маму дітей материнських прав. Без такогорішення комісія вчинила неправомірно. Фактично дітей викрали.

Володимир Григорович розуміє,що в його 64 роки повторно оформити опікунство йому не дозволять. А ось йогосин Василь має повне право претендувати на таку роль. Він уже почав збиратинеобхідні документи. Щоправда, у службі захисту дітей їх з батьком не пускаютьнавіть на поріг.

- Ми прийшли дізнатися, якісаме документи необхідні, а перед нами почепили табличку «Неприйомний день», -каже Василь.

У педколективі Жмеринськоїшколи-інтернату, де раніше навчалися сестрички, шоковані тим, що їх відібрали удідуся. Думку вчителів з цього приводу висловив директор школи ВасильДідковський:

- По закону, нібитоправильно, бо хочуть поліпшити умови, але для чого руйнувати родинні зв’язки?Їх нічим не можна замінити. Та й дітей не запитали, чи хочуть вони до чужихлюдей. Виходячи з тих стосунків, які ми бачимо між дідусем і дівчатками,переконані, що їм не треба когось іншого.

Оксана Кукуть

керуючий партнер ТОВ «ЮКПраво24»

- Діти особливо потребуютьдотримання прав на життя, свободу, захисту від жорсткого або принизливогоповодження. Тому очевидно, що права дітей, як найбільш беззахисних громадяндержави, перебувають під особливою охороною і наглядом. Зокрема, ст. 170 Сімейногокодексу передбачено, що у виняткових випадках, при безпосередній загрозі дляжиття або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають правопостановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У такомувипадку, прокурор у семиденний термін має звернутися до суду з позовом пропозбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитинивід матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. У законодавстві немаєчіткого визначення поняття «безпосередня загроза для життя або здоров'ядитини», тому повноваження надавати оцінку обставинам належить органам опіки іпіклування або прокурору. В цьому випадку, точка зору державного органу неспівпадає з баченням цієї ситуації родичами дітей. Але право прийняття рішенняпро відібранням дітей до постановлення рішення суду є в органу опіки іпіклування та прокурора, інше питання, наскільки об'єктивно надана оцінкаобставинам, що стали підставою для прийняття такого рішення.

Юлія Короцінська (26)

психолог

- Ситуація дійснонеоднозначна: дідусь і справді в літах, а дядькові свою сім’ю будувати треба.Проте діти - це не меблі, які можна взяти і переставити в інший куток. Засім’єю мав бути прикріплений соціальний працівник, який повинен допомагати тапідтримувати дорослих у вихованні дітей і тільки коли ситуація стає складною,спільно приймається рішення, оптимальне для дітей.

Подібна ситуація - серйознапсихологічна травма для дівчаток. І у новій родині їм буде непростоадаптуватися.