Знаю, що фотограф з мене не дуже та й ви звикли вже вірити усім байкам на слово, але тут просто не зміг втриматись.

Котрий рік мені на очі попадається одна і таж сама схема на фрілансерській платформі Freelancer.com. Спробую її описати, хоча майте на увазі, що таких схем — більше. 

Останні два тижні ваш покірний слуга просвітляє добрих людей в основах вебдизайну. Виходить в найкращих традиціях першого млинця, але нарід потрохи роздупляється.

По мотивах навчальних кірсів пишуться нехитрі уроки-інструкції.



Матеріали поділені на безпосереднє завдання і статейки, які мають полегшити життя. Ось, що вартує підчитати, якщо Ви щойно доєднались до проекту:

• Встановлення віртуального хостингу. Оскільки всі завдання практичні, а система WordPress — здатна працювати лише на сервері, то для початку поговоримо про встановлення свого домашнього серверу;


• Встановлення WordPress. Інсталюємо його на локальний сервер, хоча процес мало чим відрізняється від встановлення на глобальний хостинг;


• Створення власної теми WordPress. В кількісному відношенні це майже 40% від ринку праці вебдевелоперів.
  
  
  • послуговуємось вбудованим редактором шаблонів WordPress.
  
  


• Тепер на нашу вордпресівську тему потрібно підвісити вигляд з іншого сайту, який вподобав теоретичний замовник. Ось коротке ТехЗавдання по редизайну;
  
  
  • Робота над проектом піде швидше, якщо притримуватись ефективного методу роботи. В матеріалі мова йде про те як брати все найкраще з красивих ресурсів;
  
  
  • Не достатньо поцупити стилі дизайну. Потрібно ще грамотно прив'язати їх до внутрішньої розмітки свого сайту. Тут вам в поміч лікнеп по селекторах;
  
  


• Після того, як ми розробили свою вордпресівську тему та надали їй потрібного вигляду, потрібно показати її світу. Читаємо для цього інструкцію з переносу WordPress на інший хостинг. В матеріалі ми працюємо з панеллю управління Directadmin.

Ось таке виходить неподобство :) До прошареного інструктора мені ще далеко, але сподіваюсь, що своїм графоманством трохи зекономлю час добрим людям.

Не ржати, все серйозно :)

Є село біля облцентру. Там є селірада, де деребанять землю й інші доступні ніштяки. Стоїть задача понизити комфорт дєрибану. Досягнути задачу реально, винісши рішення сесій зі стінгазети кабінету секретарки Зіни на загальнодоступний ресурс.

В рамках закону сіє можна організувати двома способами:

1. Організувати офіційний ресурс селіради, де згідно закону остання буде змушена публікувати рішення.


2. Організувати зареєстрований інформаційний ресурс і від імені останнього регулярно штурмити орган самоврядування запитами на доступ до документів рішень.

Що на разі зробили:

• юристка-активіст пробила варіант реєстрації домену в зоні gov.ua. Реєстрація передбачає певні дії від ради — надати документи органу самоврядування;


• причин не подавати документи на реєстрацію домену рада поки не знайшла проте дещо зам'ялась з іншого боку. Оскільки окрім безкоштовного домену слід символічно проплатити за хостинг, то рада мусть віднайти зайві 300 гривень з бюджету і прийняти якесь рішення на наступній сесії.

Відповідаю на імовірні запитання:
— так, можна зареєструвати домен в будь-якій іншій зоні.
— так, можна оплатити хостинг в рахунок п'ятничної посиділки за пивом.

Нюанси — після цього сільрада може відмовитись "всиновити" сайт і відповідно не буде зобов'язана виплачувати аліменти у вигляді інформаційних публікацій.

Що робимо:
— поки притримуємось першого пункту, робимо простенький ресурс, заточений під офіційну інформаційну стінгазету;
— у випадку, якщо з бюджету буде аж так проблемно віднайти 300-500 гривень, організовуємо ряд безкоштовних пропозицій, аби відсікти фінансові варіанти відмазок;
— якщо сільрада відмовляється від усиновлення — переходимо до плану Б зі створенням зареєстрованого офіційного видання.

Перший варіант кагбе адекватніший. Орган самоврядування показує, що він вже дорослий і вміє натискати кнопки. Другий варіант передбачає зайву роботу для волонтерів, але якщо вже копатись, то там більше місця для маневрів.

В силу того, що намагаємось співпрацювати з органом, відтак залежні від його сесій, один крок триває приблизно тиждень. 

Людиська швидко запалюються різними вар'ятствами і чим безглуздіше вар'ятство, тим на довше його вистачає. 4 тижні тому ми з мальцом почали розбивати сад на диких площах господарства. Мотивацією послужило висловлювання неньки, що добре було б переорати сінокос і висадити більше картоплі...

На тихій сімейній раді з двох чоловік ми порішили, що коренеплоди це чудово лише до тонни свого продукту -- все, що більше, то від лукавого. Оскільки орати між деревами справа напряжна, отже сад мав би порятувати від збільшення посівів та зайвої панщини. Ну, а там, можна засадити й всю площу, плавно забуваючи про картоплю і колорадського жука.



В перший тиждень зафігачили 10 садженців горіха, добро викопали в найближчій посадці, поруч з пристойним батьківським древком.

Наступної суботи взяли трошки баблішка й навідались в одне садове господарство, де діймали панянку-садовода дурними питаннями, хрумали плоди майбутніх насаджень і чіплчяли ярлички. Оберемок тоді вийшов на 50 баксів.

Третього тижня відійшли від основної лінії і тусили по Епіценрі, вибираючи ванну + ніштяки. В результаті залишили двісті баксів з хвостиком, а малєц тепер має привід мріяти про цивілізований санвузол. Щоправда, аби наміри стали реальністю потрібно ще 400: каналізація, бойлер, відгороджння та утеплення ванної кімнати, а також процес, який ся називає "протоптання дорожки до унітаза". Суть процесу в тому, що на місці майбутньої ванни зараз знаходиться газова плитка і холодильник -- відтак це добро слід акуратно переінсталювати в кухню.

Вчора був четвертий тиждень розбивки основного саду -- добрали ще півтора десятка диких яблунь. Застовпили третій ряд поряд з "пахатними землями" -- чим, надіємось, зупинили експансію картоплі. Навесні яблуні-дворняги зщеплять з більш благородними породами. Відстань між екземплярами 4 метри, а кожне дерево має по 50 кілограм перегною або чорнозему.

Окрім аснаватєльної висадки слід буде розжитись ще тимчасовими рядами, де привезені дички будуть щеплюватись і набиратись сил. Садженці тут туляться по півметра до брата, їх гарно годують і просять почекати 2-3 роки до пересадки. Продукт цих рядів і допоможе в освоєнні решти території -- спочатку відвоюємо ще один ряд, потім ще один, а що залишиться -- піде під полуницю та парничок.

Сьогодні в мене у Львові проводили навчання з сиренами. Досить миле підвивання впродовж 5-10 хвилин.

Кажуть, шо по феншую, пасує включити радейко, аби почути дружні напутствія. Одні люди кажуть, що то має бути брехунець, хоча по ідеї такий флешмоб мали б підтримувати всі радіостанції й телеконтори?

Перше ліпше місцеве радіо онлайн розказало щось про грип та застуду. На іншому рубав музончик. Такі поверхневі маніпуляції з ефіром схиляють мене до думки, що стара дротова радіоточка найактуальніша річ в цій ситуації.

Брехунець. В 21-му сторіччі, коли телефони юзають, щоб зайти в нет, а нет, щоб писати смс-ки. В нашому будинку такий дєвайс знайшовся в 70-тилітньої пані Елі, щоправда останнього разу був неробочий.

Бог з нею, з тривогою. Вочевидь, що при реальній небезпеці користуватимуться всіма каналами. Але ж БРЕХУНЕЦЬ вписали в список варіантів. Як мінімум це означає, що в кожному обласному центрі є своя студія з штатом досвідених працівників, які послуговуючись нашими грішми роблять мистецькі програми "Чарівні дзвіночки", або годинку слова божого з місцевим священником.


Я знаю, що буваю сволотою, коли докидую пару гривень в якості податків, але шота мені підказує, що не одними чарівними дзвіночками і словом божим проростають відчислені фінанси. Якщо покопатись в списках бюджету, то скоріш за все знайдеться добра жменя дуже важливих речей з минулої епохи.