Коли клієнт неправий, або трохи про маленькі радості конкретики

Гнуть лінію почати роботу без ТЗ (якщо замовник уникає розмови про техзавдання, отже не до кінця знає, що хоче. Зі всім витікаючим) -- "я так не працюю..."

Пропонують списатись за межами фрілансу. В такому випадку важче відстояти якісь гарантії оплати за роботу -- "я так не працюю...".

Прагнуть нагрузити роботою на вчора, правками не твоєї кваліфікації, чи чимось поза бюджетом -- "походіть ще по ринку...".

Якщо раніше при роботі з напарниками стояло питання штибу: "як я це покажу клієнту", то тепер навпаки, при спілкуванні з замовником діалог зводиться до наступного: "ви справді хочете, щоб я цим нагружав своїх хлопців за ці гроші?..."

Можливо це спроба відігратись за перші роки, коли ти впадав в мандраж при першій же непонятці, переробляв невнятно поставлену задачу, робив по кілька кардинальних правок за один бюджет. Можливо я впиватимусь доки не зміниться ситуація і на ринок не вийде купа відповідального народу, впадуть продажі чи ще щось в цьому роді.

Проте сам процес роботи, коли ти від самого початку нікому нічого не винен наче окриляє. Щоб робити якісний продукт, ти маєш робити те, що подобаєть з тим, хто тобі подобається.

Якщо ти роками вивчав свою справу, то ти вже заслуговуєш продавати свої професійні та організаційні вміння тим людям, які знають, що хочуть. Просто потрібно не скупитись та відсилати усіх випадкових людей до молодих та перспективних, от нехай собі і набираються досвіду :)