Комбайнерос
- 05.04.11, 21:27
Стрункість схеми та елегантність освоєння «регіоналами» майже півтораста мільйонів на купівлі комбайнів викликає захват та зачудування. Це мабуть одне з найлегших журналістських розслідувань, які тільки можна собі уявити. Воно повністю базується на офіційно опублікованих документах і наочно вказує хто та скільки десятків мільйонів отримав на нехитрій оборудці по перепродажі комбайнів.
На початку вересня уряд у рамках реформи аграрної галузі створив держпідприємство «Спецагролізинг». Воно було створено на базі державного підприємства «Український науково-виробничий інженерний центр з безпеки, гігієни праці та нагляду за технічним станом машин у сільському господарстві».
Згідно акту передачі майна «Спецагролізинг» отримав три комп’ютери, два шкафи та шість столів. Все 1995-го року випуску. І ще нове підприємство отримало один телефон «Нокіа». І ось контора з такою матеріально-технічною базою почало освоювати десятки мільйонів.
6 грудня «Спецагролізинг» отримав дозвіл Міністерства економіки на придбання 120 зернозбиральних комбайнів КЗС-812СХ по неконкурентній процедурі «закупівля у одного учасника». Нагадаємо, ця процедура передбачує закупівлю товарів у будь-якого продавця, який чомусь сподобався розпоряднику бюджетних коштів. До речі, читати обґрунтування необхідності проведення тендерів саме через таку процедуру майже завжди дуже весело, бо чиновники вдаються до відчайдушного креативу, аби отримати можливість платити обраній їм фірмі з державної кишені по неймовірним цінам.
У нашому випадку «Спецагролізинг» написав дослівно таке: «…За офіційними даними та інформації, зазначеної у засобах масової інформації йде збирання вражаю кукурудзи, під час якої виявився катастрофічний брак комбайнів зернозбиральних».
Тобто представники щойно створеної держкомпанії прочитали у газетах, що державі не вистачає комбайнів і отримали можливість купити їх у приватної компанії ТОВ «НВП «Білоцерківмаз» за 119,76 млн грн., себто майже по 1 мільйону за штуку.
Приватна фірма належить Олександру Олійнику, який також контролює ТОВ «Херсонський машинобудівний завод» (ці заводи фактично складають комбайнобудівний холдинг). На останніх місцевих виборах він балотувався від Партії регіонів на посаду мера Білої Церкви. Однак навіть партійне офарблення не спасло його від наїзду з боку одно партійців. 15 грудня стало відомо, що директора Херсонського заводу взято під варту за ухиляння від сплати податків на суму 8,3 млн грн. А сам Олійник звинуватив херсонського губернатора Михайла Костяка у рейдерстві. Мовляв, Віктор Янукович подарував губернатору Херсонщину і той вже бешкетує на свій розсуд. І дійсно, є за що боротись з огляду навіть тільки контракт з «Спецагролізингом».
Справа в тому, що на офіційному сайті «Білоцерківмазу» вказана відпускна ціна на комбайни КЗС-812СХ – 870 тис грн. А держпідприємство, нагадуємо, купило по мільйону за штуку. Хоча з огляду на розмір партії могло б вибити навіть оптову знижку.
Тож маємо навар 130 тис грн. з одного комбайну, або 15,6 млн грн. на всій партії тільки на цьому етапі.
Наступний крок було зроблено 15 грудня, коли Мінекономіки дозволило «Державній продовольчо-зерновій корпорації України» (створена у вересні на місці НАК «Хліб України») придбати у «Спецагролізингу» наступну послугу: фінансування у кредит зернозбиральних комбайнів. Придбання знову проведено по процедурі «закупівля у одного учасника». І в цей раз ціна виросла до 143 млн грн. за всю партію. Маємо зростання ще на 23 мільйони.
Отже дві державні прослойки змогли в два прийоми наростити ціну партії комбайнів на третину – на 38,6 млн грн. від 104,4 мільйонів, які могли заплатити виробнику по його прайсу.
Виконавці теж прекрасно відомі. «Спецагролізинг» очолює такий собі Андрій Радченко. На ринку про нього знають мало, але відзиваються добре. Мовляв, є такий хлопець, історик за фахом. До агро, а тим більш лізингового бізнесу раніше відношення не мав. Поки його не витягнув на світ божий Ігор Якубович, нинішній заступник міністра АПК. Цей виходець з Вінничини працював у місцевій ОДА, займав керівні посади у кількох зернотрейдерських компаніях (у тому числі ЗАТ «Інвестиційні технології», контрольоване російськими фірмами). Тобто чудово знає як освоюються кошти.
Проте на роль ватажка більше підходить Олександр Лавринчук, гендиректор «Державної продовольчо-зерновій корпорації України», яка і заплатила за комбайни останню ціну. Лавринчука було призначено 1 листопада, саме напередодні закупівлі комбайнів. До цього він був заступником директору державного «Аграрного фонду». І за даними «Дзеркала тижня» був причетний до скандальної розпродажі за заниженими цінами всього недоторканного запасу продовольчого зерна України цього літа. Тоді мова йшла про можливі збитки у розмірі близько 200 мільйонів гривень. Ось це масштаб, під який підходять і мільйони з комбайнів. І це схоже на нинішнє міністерство АПК Миколи Присяжнюка. У якому хліб – своїм, цукор – теж своїм, базари – знову своїм.
Джерело: “Нашi грошi”
На початку вересня уряд у рамках реформи аграрної галузі створив держпідприємство «Спецагролізинг». Воно було створено на базі державного підприємства «Український науково-виробничий інженерний центр з безпеки, гігієни праці та нагляду за технічним станом машин у сільському господарстві».
Згідно акту передачі майна «Спецагролізинг» отримав три комп’ютери, два шкафи та шість столів. Все 1995-го року випуску. І ще нове підприємство отримало один телефон «Нокіа». І ось контора з такою матеріально-технічною базою почало освоювати десятки мільйонів.
6 грудня «Спецагролізинг» отримав дозвіл Міністерства економіки на придбання 120 зернозбиральних комбайнів КЗС-812СХ по неконкурентній процедурі «закупівля у одного учасника». Нагадаємо, ця процедура передбачує закупівлю товарів у будь-якого продавця, який чомусь сподобався розпоряднику бюджетних коштів. До речі, читати обґрунтування необхідності проведення тендерів саме через таку процедуру майже завжди дуже весело, бо чиновники вдаються до відчайдушного креативу, аби отримати можливість платити обраній їм фірмі з державної кишені по неймовірним цінам.
У нашому випадку «Спецагролізинг» написав дослівно таке: «…За офіційними даними та інформації, зазначеної у засобах масової інформації йде збирання вражаю кукурудзи, під час якої виявився катастрофічний брак комбайнів зернозбиральних».
Тобто представники щойно створеної держкомпанії прочитали у газетах, що державі не вистачає комбайнів і отримали можливість купити їх у приватної компанії ТОВ «НВП «Білоцерківмаз» за 119,76 млн грн., себто майже по 1 мільйону за штуку.
Приватна фірма належить Олександру Олійнику, який також контролює ТОВ «Херсонський машинобудівний завод» (ці заводи фактично складають комбайнобудівний холдинг). На останніх місцевих виборах він балотувався від Партії регіонів на посаду мера Білої Церкви. Однак навіть партійне офарблення не спасло його від наїзду з боку одно партійців. 15 грудня стало відомо, що директора Херсонського заводу взято під варту за ухиляння від сплати податків на суму 8,3 млн грн. А сам Олійник звинуватив херсонського губернатора Михайла Костяка у рейдерстві. Мовляв, Віктор Янукович подарував губернатору Херсонщину і той вже бешкетує на свій розсуд. І дійсно, є за що боротись з огляду навіть тільки контракт з «Спецагролізингом».
Справа в тому, що на офіційному сайті «Білоцерківмазу» вказана відпускна ціна на комбайни КЗС-812СХ – 870 тис грн. А держпідприємство, нагадуємо, купило по мільйону за штуку. Хоча з огляду на розмір партії могло б вибити навіть оптову знижку.
Тож маємо навар 130 тис грн. з одного комбайну, або 15,6 млн грн. на всій партії тільки на цьому етапі.
Наступний крок було зроблено 15 грудня, коли Мінекономіки дозволило «Державній продовольчо-зерновій корпорації України» (створена у вересні на місці НАК «Хліб України») придбати у «Спецагролізингу» наступну послугу: фінансування у кредит зернозбиральних комбайнів. Придбання знову проведено по процедурі «закупівля у одного учасника». І в цей раз ціна виросла до 143 млн грн. за всю партію. Маємо зростання ще на 23 мільйони.
Отже дві державні прослойки змогли в два прийоми наростити ціну партії комбайнів на третину – на 38,6 млн грн. від 104,4 мільйонів, які могли заплатити виробнику по його прайсу.
Виконавці теж прекрасно відомі. «Спецагролізинг» очолює такий собі Андрій Радченко. На ринку про нього знають мало, але відзиваються добре. Мовляв, є такий хлопець, історик за фахом. До агро, а тим більш лізингового бізнесу раніше відношення не мав. Поки його не витягнув на світ божий Ігор Якубович, нинішній заступник міністра АПК. Цей виходець з Вінничини працював у місцевій ОДА, займав керівні посади у кількох зернотрейдерських компаніях (у тому числі ЗАТ «Інвестиційні технології», контрольоване російськими фірмами). Тобто чудово знає як освоюються кошти.
Проте на роль ватажка більше підходить Олександр Лавринчук, гендиректор «Державної продовольчо-зерновій корпорації України», яка і заплатила за комбайни останню ціну. Лавринчука було призначено 1 листопада, саме напередодні закупівлі комбайнів. До цього він був заступником директору державного «Аграрного фонду». І за даними «Дзеркала тижня» був причетний до скандальної розпродажі за заниженими цінами всього недоторканного запасу продовольчого зерна України цього літа. Тоді мова йшла про можливі збитки у розмірі близько 200 мільйонів гривень. Ось це масштаб, під який підходять і мільйони з комбайнів. І це схоже на нинішнє міністерство АПК Миколи Присяжнюка. У якому хліб – своїм, цукор – теж своїм, базари – знову своїм.
Джерело: “Нашi грошi”
3
Коментарі