Табачник ворог України

ВО «Свобода».

У зверненні йдеться:

«Освітня галузь – це фундамент у розвиткові держави і кожного громадянина. Безсумнівним є не лише адекватне часові змістовне наповнення освіти, але і її ідеологічна складова. У цьому контексті псевдоновації міністра освіти, молоді та спорту Д. Табачника промовисто засвідчують цілком протилежні тенденції: повернення у типово радянську антиукраїнську систему освіти і фінансове відчуження її від можливостей більшості українців.

Перший вектор нищення освіти спрямований на демонстративне усунення української гуманітарної складової з навчального процесу. Це виявляється у низці резонансних рішень, що підривають духовні основи незалежності нашої держави та порушують основне право титульної нації на утвердження власної самобутності. Йдеться про зменшення прохідного балу з української мови під час вступу до вишів, скасування іспиту з української мови при завершенні бакалаврату та під час вступу до аспірантури та можливість тестуватися мовами національних меншин, переведення на навчання іноземців з державної української мови на російську.

Особливе несприйняття викликає проект «Концепції мовної освіти в Україні», основна засада якого – «вільний вибір мови навчання», що виразно асоціюється з добровільно-примусовим правом відмовлятися від вивчення української мови. Документ Табачника подібний до радянської постанови 1958 року. Зазначена Концепція має демонстративне антиукраїнське спрямування з хибним констатуванням багатонаціональності нашої держави, де насправді проживає абсолютна більшість українців – 77.8%, що через голодомор, репресії та терор були позбавлені елементарного права здобувати освіту рідною українською мовою. Концепцією намагаються впровадити в освітній простір абсолютно невідповідні терміни: «людиноцентризм», «природовідповідність» тощо, за якими криється єдина мета: усунути українську національну складову освіти.

Елементом знищення цієї складової є перетворення шкільного курсу зарубіжної літератури у курс російської літератури, що сповна має переорієнтувати українських школярів на російські духовні цінності та моделі поведінки. Виняткову роль у цьому відведено переписуванню підручників з історії України, звідки брутально вилучають історичні факти протиборчого змагання нашої нації за право мати незалежну державу. Зокрема, з підручника історії для 5 класу вилучено «помаранчеві» події, факт союзництва СРСР з нацистською Німеччиною, боротьбу УПА з нацистами та портрет Героя України Романа Шухевича, Голодомор як геноцид нації, організований Москвою, масштабну повоєнну русифікацію українських шкіл у 50-х роках, масові репресії українців у 30-80-і роки, вбивчу більшовицьку колективізацію та атеїстичну чуму ХХ століття. Отже, знищення української гуманітарної складової освіти – добре продуманий план міністра-українофоба.

Другим напрямом нищення української освіти є повернення її у відверте корупційне русло, що пов’язано з руйнуванням системи ЗНО. Міністерство змінило умови вступу до вишів, запровадивши разом із результатами ЗНО бали шкільного атестата, бали із підготовчих курсів вибраного абітурієнтом вишу, бали вищого навчального закладу та незаконно звільнило досвідченого керівника Українського центру оцінювання якості освіти Ігоря Лікарчука, призначивши на цю посаду п. Зайцеву – заступницю Табачника, уродженицю Мурманської області, одного з керівників «Луганського обласного російського центру», російського філолога, відому своїми українофобськими та непрофесійними висловлюваннями про українську та російську мови.

Третій напрям нищення української освіти, відповідно до проекту закону «Про вищу освіту», – безглузда прив’язаність класифікації вишів до кількості студентів, намагання обмежити права студентів через відсутність фінансування на студентське самоврядування, запровадження індексування плати за навчання та його перегляд в односторонньому порядку керівництвом вишу, зменшення бюджетних місць навчання удвічі – і загалом централізація керівництва вишів з метою повного усунення їхньої самостійності.

З огляду на зазначене, вимагаємо відставки Д. Табачника і призначення на цю посаду людини з адекватною стратегією розвитку української освіти та науки».