Гамільтон Уільям Роуен (04.08.1805 - 02.02.1865) - визначний англійський математик, член Ірландської АН, професор астрономії в Дублінському університеті і директор університетської астрономічної абсерваторії. Народився в м.Дубліні.
                              Уже в 3 роки вмів читати;
                                     в 5 років читав латинською, грецькою, і староєврейськими мовами;
                                     у 8 років читав італійською і французькою;
                                     у 10 років був студентом;
                                     в 12 років знаав 12 мов.
Випадково натрапивши на латинський переклад "Начал" Евкліда, Гамільтон ще хлопчиком вивчив цей твір, а згодом твори Ньютона і Лапласа.
                              В 22 роки став професором астрономії.
                              У 1837р. його обрали президентом Ірландської АН і членом - кореспондентом Санкт - Петербурзької АН.
Праці Гамільтона містять фундаментальні відкриття з механіки (варіаційний принцип). Ім"ям Гамільтона названо диференціальний оператор, кононічне рівняння механіки, функцію, що визначає рух механічної системи. Гамільон побудував систему кватерніонів, яка стала основою векторного аналізу.

               Лебеді материнства

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили крилами півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,

Лопотіли крилами і рожевим пір"ям,
Лоскотали марево золотим сузір"ям.

Виростеш ти, сину, вируших в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

                                                                В.Симоненко

                  Відьма - зла чарівниця, служителька диявола, "нечистої сили". Повір"я приписували відьмі чаклунство, надприродні дії на шкоду людям, а також нічні оргії-шабаші в горах, тобто в місцях стародавніх язичеських культів. Церква, підтримуючи віру у відьом, прагнула утвердити погляди, що жінка є джерелом гріха. Католицька церква розробила навіть методи "викриття" відьом, доводила, що нібито жінки стають відьмами через свою "природну розбещеність", продають душу дияволу і живуть разом з ним. Наприкінці 15 ст. було видано керівництво для "розпізнавання" відьом і суду над ними.
                   Книга "Молот відьом" є енциклопедією найчорнішого мракобісся. Сотні тисяч жінок, яких підозрювали у чаклунстві, спалювали на вогнищах інквізиції. Віра у відьом була поширена й на Русі, продовжуючи інколи дикі розправи.
                  Ганебні процеси над жінками, звинуваченими в чаклунстві , у більшості країн Європи припинено в 17ст., проте випадки розправи марновірних людей з відьмами тряплялися і в 20 ст.

Не логічно з логікою підходить до не логічної "жіночої логіки"!

Сідає вечір золотавий
У присмерк голубих вогнів,
Я, Вас, запрошую на каву
На спогад дня, що відшумів.

Ми з вами сядемо за столик;
Наллєм напою, що пашить,
І поведем про те розмову,
Як далі в цьому світі жить.

Коли усе навколо й всюди,
В калюжі бруду й темноти,
Коли зовсім забули люди,
Ціну кохання й доброти.

Я, Вам, відкрию таємницю,
Як закохатись на віки,
І де знайти свою жар - птицю,
Яку віщують вам зірки.

Тож крізь усі буденні справи,
Що нас тривожать, нам болять,
Я вас запрошую на каву,
Щоб всі тривоги розігнать.

                                         Довгоп"ят О. М.

         Удосвіта береги водосховища потопають у тумані. Десь поряд, у зарослях очерету, перегукуються ранні кулики, прокидаються галасливі чайки.         
         Підпливши човнок до знайомого острівця, я майже навпомацки почепив наживку на гачки, обережно закинув одну вудку, другу...           
          Минуло з півгодини. І ось віялом вогняних стріл із-за обрію ринуло сонячне проміння. Хвилина - і залунали глухі удари по воді: бах-бах! У повітря здіймаються веселкові фонтани бризок - це почали гратися здичавілі коропи. Великі, важезні, мов золоті торпеди, свічкою вистрибували з води і тріпочучи, падали в рідну стихію.        
   А ось від берега до берега по озеру наче подрібнив дощик. Дзеркальне плесо заряботіло хвилястими колами. Це з глибини піднялася зустрічати сонце риб"яча малеча. Біля поверхні кишіла дрібна, як срібний овес, верховодка. Тут же полювали на неї смугасті розбійники - окуні. По сусідству гуляли карасі, лящі, щуки. зграйками плавали плоскирки та пліточки.           Риб"ячі роваги припинилися так само швидко, як і почалися.           За прикметами досвідчених рибалок отакі танці - вірна ознака доброго кльову...  Але до полудня я впіймав лише з півдесятка йоржів та пару пліток. У чому ж річ? Причина  з"ясувалась трохи згодом.Надвечір небо обклали суцільні хмари і далі дві доби не вщухав дощ. 

Не оплакуй ні мрій, ні згадок,
загуби своїм прикростям лік...
Щастя треба - на всякий випадок.
Сила треба - на цілий вік.

                                   Ліна Костенко

Скільки б не судилося страждати,
Все одно благословлю завжди
День, коли мене родила мати
Для життя, для щастя, для біди.

День, коли мої маленькі губи
Вперше груди мамині знайшли,
День, що мене вперше приголубив
Ласкою проміння із імли.

Як мені даровано багато,
Скільки в мене щастя, чорт візьми!-
На землі сміятись і страждати,
Жити і любити поміж людьми!

                               Василь Симоненко

     Користувачів i.ua умовно можна поділити на:      1) пасивних - зареєструвались, подивилися і більш не з"являються;      2) "періодичних" - періодично з"являються пошту перевірить, з друзями привітатись;      3) активні - багато проводять часу на сайті, багато коментують, пишуть і т.д.       В свою чергу активні поділяються на:       1) поміркованих - не "напрягають оточуючих"       2) задротів - які жорстко д-ть над кожною заміткою, їм вже набридло, але залежність не дає зупинитись, і внаслідок з"являються замітки:       - правила для новичків;       - куча "гону" на нових і т.д.       Читать замітку, якоїсь малої, типу "Мене все затрахало, я тут вищу, від чужих соплів" і т.д. не є цікавим. Надінь роги, танцюй ламбаду.           В окрему "особливу" групу можна виділить хамів, матюгальників і т.д.       Все свідчить тільки про те, що мають бути загальні правила для всіх, а не для когось окремо. Кожна людина має право писать про, що їй подобається, якщо комусь не подобається просто не треба читати - шукай тему спілкування, яка буде тобі цікавою.       Власне, я сам за толерантність.

     Родинні взаємини в Україні мали специфічні ознаки.
     Найперше, українська сім"я відзначалась демократичністю, рівноправністю чоловіка і жінки. Це пояснювалося насамперед тривалою, вимушеною відсутністю
чоловіка в домі (козакування, участь у походах тощо), коли жінка перебирала на себе роль глави сім"ї, по-друге, традиційною майновою рівністю дочки і сина у родині, коли кожен мав свою частку  спадщини, по-третє, за рівноправ"ям подружжя стежила і громада, яка відповідно карала порушників установлених норм співжиття.
      Нарешті, у процесі виховання дитина була свідком шанобливого ставлення молодшого покоління (батьків) до старшого (дідів).