Цікаво знати!

       У глибоку давнину просторами Східноєвропейської рівнини переміщувалося чимало стародавніх племен і народів. Багато з них навіть і не згадуються на сторінках історичних і географічних праць античних, візантійських і східних авторів. Єдиним джерелом, що дозволяє простежити походження, суспільний устрій, духовну культуру і побут цих народів, є пам’ятки археології – німі свідки давно згаслого життя попередніх поколінь.

      Однією з найцікавіших категорій пам’яток матеріальної культури є стародавні монети. Важко переоцінити значення монет як історичного джерела, враховуючи різноманітну наукову інформацію, яку вони можуть повідати досліднику. Стародавні монети дають уяву про найрізноманітніші сторони економічного, політичного та культурного життя народів і держав.

      Вивчення монет, історії товарно – грошового обігу, грошово – вагових систем, монетної справи займається спеціальна історична дисципліна – нумізматика.

      Предметом нумізматики є монета у всіх її взаємозв’язках з історією, економікою, політикою, правом, культурою, технікою.

       Монета – це злиток металу певної форми, ваги, проби та вартості, який є узаконеним засобом грошового обігу, що засвідчують клейма, котрі покривають обидва боки монети, а іноді її ребро. Форма, вага, номінал, проба монети, зображення і написи на ній узаконюються державним актом.

       Нумізматика перебуває в постійній взаємодії з численними суміжними науковими дисциплінами: історією економіки, історією фінансів, історією техніки, археологією, боністикою, геральдикою, іконографією, фалеристикою, хронологією та ін. Нумізматика вивчає монети не ізольовано від інших форм грошей, а залучаючи до сфери своїх інтересів також до монетні та паперові гроші, бони.

       В основі терміна “нумізматика” лежить грецький іменник (закон, законний засіб платежу) і похідне від нього слово (монета). Термін  “нумізматика” почали використовувати ще в середні віки як назву науки про монети. А звідки походить слово “монета”? Дотепер збереглася легенда про походження цього слова. Ще на початку ІІІ ст. до н. е. римляни розпочали завоювання Південної Італії, де знаходилися грецькі міста – поліси. Своєї армії ці міста не мали і тому доводилися наймати чужі війська. Для боротьби з Римом грецьке місто Тарент покликало відомого на той час воєначальника – царя держави Епір Пірра. Війна римлян з військом Пірра була тяжкою, виснажливою, але зрештою вони перемогли. Переможцям дісталася багата здобич, у тому числі золото і срібло.

       Перемогу римляни зарахували богині Юноні, до якої зверталися і її храмі з молитвами, прохаючи про допомогу, і яка, начебто, їм її подарувала. Переможці дали Юноні друге ім’я – Монета (лат. Moneta) – порадниця, наставниця. За рішенням Сенату при храмі Анони – Монети, що знаходився в Римі на Капітолійському пагорбі, був створений перший двір для карбування грошей. Двір називали монетним, а його продукція, тобто металеві гроші, одержали назву “монети”. Згодом металеві гроші круглої форми з двобічним карбуванням так називалися і в інших країнах.

       Саме на честь  перемоги над Пірром (275 р. до н.е.) римляни викарбували монети із зображенням Анони-Монети, яка символізувала Справедливість, із терезами в правій руці та Рогом достатку – в лівій.

       Найвідоміші римські срібні монети – денарії (лат. denarius) 45 р. до н.е. випустив монетний магістрат Тіт Карізій. На лицьовому боці цих денаріїв було зображення голови богині Анони і напис «MONETA». З лицьовим боком поєднуються зображення зворотнього боку – прилади карбування. Вони складали: щипці – для розміщення й утримання на ковадлі злитку металу, з якого в гарячому вигляді карбували монети, молоток, яким ударяли по верхньому штемпелю, і чотиригранний стовпчик, що являв собою нижній штемпель – коваделко. Над стовпчиком – верхній штемпель конічної форми був художньо оздоблений як шапка римського бога вогню Вулкана. Зверху зображення приладів для карбування монет написано ім’я монетного магістрата – Тіт Каразій (T. CARISIVS).

       У Росії латинське слово «moneta» стали вживати на початку XVIII ст. за часів імператора Петра І. Незабаром воно міцно увійшло в російську мову. Відтоді ій двори, де карбувалися металеві гроші, стали називатися монетними.

       У процесі історичного розвитку суспільства виникла й поширилася як найзручніша для обігу кругла форма монети з двобічним карбування. Згодом вона витіснила всі інші форми.

       Монети як різновид грошей з’явилися в обігу пізно. Дослідники вважають, що перші гроші виготовлялися в Китаї приблизно на початку І тис. до н.е. Незалежно від цього в VII ст. до н.е. в країнах Середземноморського басейну (Лідія, Егіна) розповсюдилися перші карбованці гроші – монети. Однак грошовому обігу монет передував так завний до монетний період, коли роль грошей відігравали різноманітні предмети.

Рекомендована література

Зайцев Б.П., Мигаль Б.К. Монети – джерело історії. – Х.: Колорит, 2007. – 96 с.: іл..