На сьогодні бракує праць, які б розкривали регіональну специфіку українського руху опору та боротьбу з ним німецьких і радянських спецслужб, особливо в східних областях України. Врешті сама постановка питання про діяльність ОУН – УПА на сході України до останнього часу наштовхувалася на усталений міф про теорію і практику українського націоналізму, як типового західноукраїнського явища, особливо коли це стосувалося Сумської області – „колиски радянсько партизанського руху”. Висвітлення діяльності підпілля ОУН на території Сумщини на перших порах зводилося до діяльності похідних груп у 1941 році. Однак, останні знахідки в Держархіві Сумської області (далі – ДАСО) свідчать, що Провід ОУН скористався з подій вересня 1939 року для розбудови своєї сітки на Сході. Ілюстрацією цього є довоєнні справи НКВС, які свідчать про перебування на Сумщині активістів ОУН ще перед німецько – радянською війною. Є серед документів ДАСО й інші повідомлення про перебування кур`єрів від ОУН в Сумській області, а саме в Кролевецькому, Конотопському та інших районах. Одним з них міг бути Василь Падалко – хорунжий армії УНР, який емігрував до Польщі, потім до Чехословаччини, де закінчив Українську господарську академію в Подєбрадах. У 1922 та 1934 роках він нелегально приїздив до Києва, де давав розпорядження зв`язковим з с. Дубовичів теперішнього Кролевецького району, Конотопу, Кролевця і повертався за кордон. За словами осіб, які контактували з В.Падалкою і допитувались органами НКВС подібні підпільні організації існували на Білоцерківщині і Волині. Третій раз зв`язковий приїздив до Конотопа влітку 1937 року. Характерно, що чекістські документи, повідомляючи про другий і третій його приїзд вже називали Василя Падалку одним з кур`єрів ОУН на сході України, тоді, як у 1922 році він фігурував просто як зв`язковий одного з закордонних центрів. Якщо належність Падалки до ОУН підтвердиться, можна буде говорити про виявлення організаційних каналів, якими, як відомо, користувався Євген Коновалець для розбудови підпілля ще у 30-х роках. Наступний масив документів, які розкривають особливості підпільної діяльності ОУН на Сумщині – це матеріали німецьких і радянських органів безпеки і стосуються вони періоду нацистської окупації території Сумської області у 1941-1943 рр. Відомо, що на Сумщину було спрямовано кілька учасників похідних груп для допомоги місцевому підпілля, а осередок ОУН в Сумах було закладено після загибелі в Миргороді Миколу Лемика восени 1941 року. Пізніше, для посилення осередку до Сум було скеровано підпільників з Вінниччини. Протягом 1942 року підпільникам вдалося закласти кілька осередків в районах області. В Роменському районі організаційну роботу проводив „Остап” (справжнє ім.`я не встановлено), який прибув з Полтавщини. Невідомо, через які причини, але розв`язка наступила восени 1942 року. 12 грудня 1942 р. німецький військовий комендант м. Суми повідомляв вищестоящу інстанцію, що військовою контррозвідкою у Сумах розкрито оунівську організацію, керовану з Києва. “Досі арештовано обласного керівника Сапуна, двох районних керівників і ще 38 чоловік.” Далі у повідомленні говориться: “Керівники ОУН (бандерівської) добирають потрібних їм людей і влаштовують їх у німецькі установи… Згідно з деякими чутками ОУН планує створити в Конотопі фабрику боєприпасів… Організацію побудовано за “круглим принципом”. Зовнішнє коло помітно піддає себе небезпеці, а ядро схопити неможливо”. Ще вичерпніше про цю подію повідомляло радянське джерело. Старший помічник начальника політичного відділу Центрального штабу партизанського руху полковник Конкін 30 жовтня 1943 року засвідчував: “Протягом трьох місяців ідуть арешти (німцями) членів ОУН. Арештовано до 3000 осіб. З них у Сумській області 280 чоловік. Серед арештованих багато вчителів. У Сумській області арештовані керівники ОУН: заступник Сумського бургомістра Седененко, бургомістр Краснопільського району Мірошниченко – колишній головний бухгалтер Краснопільського млина, головний інспектор школи – Сапунін, Погляділов і Сонуля, які в Західній Україні організували повстання проти Червоної Армії. Арештовано 4 перекладачі Краснопільського і Сумського комендантів з української поліції”. Документи Державного архіву Сумської області підтверджують факт розстрілу і спалення українських підпільників разом з іншими громадянами у дворі сумської в’язниці 20 лютого 1943 року: “В феврале месяце 1943р. отступая из города Сумы немцы согнали всех арестованых тюрьмы в ямы двух овощехранилищ (…) в количестве 650 человек, заперли двери овощехранилищ, открыли воздушные отверстия и начали бросать туда ручные гранаты, затем вылили в эти же отверстия горячую жидкость и подожгли, в результате чего все находившиеся там люди сгорели живьём.Среди сгоревших были следующие жители г. Сумы: фельдшер 2-ой городской поликлиники Долгополов, фельдшер железнодорожной станции Сумы Гузик, директор школы №18 Саленко, учитель одной из школ Сапун и ряд других. На сьогоднішній день удалося встановити, що Семен Семенович Сапун до війни був учителем фізики 4-ї Сумської школи, колишній член СВУ за що і був репресований у 1938 році. З початком німецької окупації йому вдається організувати “Просвіту” під опікою якої діяли школа перекладачів, українська гімназія, школа художньої вишивки. В школі перекладачів відбувалася підготовка підпільників ОУН. Що стосується відомостей про діяльність оунівського підпілля в районах Сумщини, то цю тему можна дослідити на основі листування радянських партійних органів. Так, секретар Конотопського міському КП/б/У Хижняк в доповідній записці першому секретарю Сумського обкому КП/б/У Іванову повідомляв, спираючись на оперативні дані спецслужб, що в період німецької окупації на території міста діяло два підпільних оунівських осередки: окружний і районний, керівники яких: Короленко-Таланчук, Судько, Школяренко після війни були взяті органами МДБ в агентурну розробку. Також начальник Лебединського райвідділу МДБ в інформації за квітень 1946 року повідомляв, що в період окупації в місті була організована „Просвіта”, а згодом мережа ОУН, один тільки актив якої налічував 50 чоловік. На основі цих та інших повідомлень можна зробити кілька попередніх висновків стосовно діяльності підпілля ОУН на Сумщині періоду німецької окупації: 1. Перші підпільні осередки закладалися через утворення „Просвіт”, які деякий час були легальним прикриттям для ОУН. 2. Використовуючи участь в „Просвітах” представників місцевої інтелігенції, оунівці просувають на роботу до місцевого адміністративного апарату своїх представників. 3. Агенти радянських спецслужб, які, як відомо, також використовували адміністративний апарат, відслідковували діяльність українського підпілля і оперативно інформували своє керівництво. 4. Репресії гітлерівців проти ОУН не знищили всієї підпільної мережі на Сумщині – після 1943 року справою виявлення уцілілих учасників підпілля займалися радянські слідчі органи. Слід зазначити, що виявлення підпільної мережі ОУН на Сумщині енкаведисти здійснювали шляхом різних провокацій. Вони ще у 1943 – 1944 рр. активізують створення на східній Україні провокативної мережі “лже ОУН”. Це на їхню думку давало можливість, з одного боку, виявити давніх членів та співчуваючих, які мали зв’язки з ОУН і залишились невикритими радянськими спецслужбами; з іншого боку, виявляти націоналістичний елемент, втягуючи його в „організацію”, і пізніше позбавлятись від нього шляхом знищення, або використовувати для агентурної розробки. Таким чином, до речі, енкаведисти планували знищити Максима Рильського та Остапа Вишню, щоб звинуватити у цьому злочині українське підпілля. На щастя Служба Безпеки ОУН дізналася про цю провокацію і попередила письменників. Згодом сталінськими спецслужбами було створено фіктивний провід ОУН на сході України та ряд регіональних осередків. Таким чином на 5 березня 1944 р. за повідомленням радянських органів безпеки на території Сумської області було виявлено чотири осередки ОУН, заарештовано 18 учасників і на двох оголошено розшук. Останнім часом вдалося розшукати документи, які свідчать про те, як наші земляки брали участь у боротьбі УПА безпосередньо на території Сумщини. Серед цих груп на території Сумської області в завершальний період війни та в різний час після неї відомі такі групи: - боївки братів Супрунів і братів Лузанів – Олександра та Івана (про них трохи далі). - боївка “Дулі”, яка, діяла на території Глухівського та Кролевецького районів. Вона здійснювала успішні напади на колгоспи, сільради, використовуючи при цьому лісисту місцевість. У травні 1946 р. під час засідання сільради с. Поділки, на якому обговорювався план поширення внутрішньої позики, партизани відкрили по активістах вогонь, убили секретаря парторганізації. Про це стало відомо Хрущову, який особисто контролював операцію проти повстанців.. - Зовсім невелика група УПА під керівництвом братів Семенцових діяла на Глухівщині. Згодом вона поширила свою діяльність на Путивльський та Шалигинський райони. Відомо, що 30 травня 1947 р. відбулася остання бій цього осередку УПА із міліцією, який тривав понад 4 години. Частина бійців загинула, іншим вдалося вийти з оточення. Остаточно міліція ліквідувала цю групу лише … восени 1948 р.

Найбільшого розголосу набула діяльність невеликої боївки УПА, яка оформилася в липні 1944 року на території Роменського та Недригайлівського районів. Її очолював уродженець с.Вовківців Роменського району Цуб Микола Іванович. Він мав постійний зв`язок з Головним Командуванням УПА, неодноразово їздив на Рівненщину, звідкіля привозив інструкції про плани наступних дій. Сама група була невеликою – всього 6 чоловік і складалася в основному з жителів сіл Вовківців та Погожої Криниці, терен яких являв собою основну базу повстанців. Інструктивні наради за участю симпатиків з місцевого населення проводились на хуторі Широкий Яр Роменського району. Завдання цього загону полягало в проведенні збройних акцій проти установ та представників радянської влади. При чому акцентувалася увага на тому, щоб знищувати тільки тих колгоспних активістів, які були відомі своїм жорстоким поводженням з мирним населенням. Під час експропріацій майна колгоспів повстанці вели роз`яснювальну роботу серед населення про мету своєї боротьби. В ніч з 11 на 12 листопада 1944 року цим загоном було проведено напад на бригаду колгоспу ім. Будьонного (с. Вовківці), такий же наліт було здійснено 15-16 листопада в с. Погожа Криниця. Причому, як повідомляли своє начальство агенти НКВС: “все награбоване майно і продукти харчування бандою було роздано населенню, яке співчувало їй і надавало всіляку підтримку.” Після вбивств кількох активістів Недригайлівський та Роменський райвідділи НКВС попрохали допомоги з обласного центру. Було заведено агентурну справу “Автоматчики”. Оперативну групу ББ («борьба с бандитизмом» – рос.) по виявленню і знищенню загону УПА очолив підполковник держбезпеки Юсфін. Для агентурної діяльності Органи НКВС завербували одного жителя с.Вільшана Недригайлівського району, який став “учасником ” загону. Крім того, колишній ватажок однієї з кримінальних банд, перевербований працівниками НКВС одержав агентурну кличку “Гром” і був закинутий в район дій загону Цуба. 16 листопада 1944 року він зустрівся з Цубом біля хутора Ракова Січ Коровинської сільради Недригайлівського району і з того часу регулярно повідомляв своїх господарів про чисельність, місце перебування та плани партизанів. В ніч з 12 на 13 грудня 1944 року повстанці ще розповсюджували листівки УПА в Погожій Криниці, Вовківцях і Коровинцях, не знаючи про те, що кожен їхній крок уже контролюється ворожою агентурою. Коли “Гром”, повідомив про заплановані замахи на місцевих партійних керівників – було здійснено операцію відділу ББ по знищенню загону Цуба. 19 грудня 1944 року під час бою в хуторі Широкий Яр Роменського району командир загинув, учасники були схоплені. В штаб-квартирі повстанців була захоплена зброя та 60 листівок Головного Командування Української Повстанської Армії. Про подальшу долю арештованих вояків нічого не відомо. З повідомлень Сумського обласного управління НКВС видно, що на боротьбу з українськими повстанськими загонами були кинуті значні сили каральних органів і партійного активу. Так, тільки в травні 1944 року було проведено 60 суцільних прочісувань в населених пунктах та 6 лісових масивах площею в 58 км.2, завербовано 677 агентів серед місцевого населення, у червні того ж року було організовано для тієї ж мети 18 оперативних бойових груп з числа комуністів, комсомольців, та колишніх радянських партизанів. В доповідній записці на ім`я наркома Внутрішніх Справ УРСР Рясного за жовтень 1944 року говорилося про те, що: “вся агентурна сітка, як по відділу ББ, так і по районах області була виключно скерована на викриття контрреволюційного націоналістичного підпілля ”. В секретних донесеннях Конотопського міського відділу МГБ Конотопському райкому КП(б)У за березень 1948 року повідомлялося, що “На территории Конотопского и Кролевецкого районов продолжительное время действовала террористическая банда УПА, основным кублом этой банды являлось с.Озаричи, так как в селе Озаричи проживали и скрывались главари банды УПА, братья Лузаны”. З іншого документу відомо, що брати Лузани: Олександр та Іван, у березні 1948 року на чолі свого загону здійснювали напади на партійні та радянські установи, розташовані в Конотопському і Кролевецькому районах Сумської області та Коропському районі Чернігівської області. “При чем во время налетов на культурные объекты, как-то: клубы и ленуголки, конторы колхозов и сельсоветов, уничтожали портреты руководителей партии и советского правительства, и революционные плакаты…”. Інше повідомлення доносить, що в селі Попівка, Конотопського району діяла боївка УПА під керівництвом братів Супрунів: Тимофія і Григорія. Отже, спираючись на ці та деякі інші документи, можна стверджувати, що протягом 1947-48 рр. на терені сіл Бочки, Попівка, Озаричі, Тулушка, Ленінське (Спаське), Козацьке, Любитово велася справжня партизанська боротьба під ідеологічними гаслами ОУН-УПА. Як видно з документів відділів ББ по Сумській області, така діяльність збройного підпілля ОУН серйозно непокоїла радянське керівництво. 17 вересня 1947 року на адресу начальника УМВС в Сумській області Соколова прийшло розпорядження Т.Строкача: „Не пізніше 3/Х – 47 р. надайте дані про антирадянські прояви: Терористичні акти, диверсії, розповсюдження антирадянських листівок, прояви націоналістичного бандитизму, скоєних учасниками ОУН та іншими антирадянськими елементами за період з 1/Х – 47 р. по 1/Х – 47 р./ В повідомленнях опишіть кожен випадок антирадянських проявів, вказавши при цьому характер проявів, ким вони скоєні і на якому ґрунті.”. В цьому ж документі розміщений звіт, з якого слідує, що «В ніч на 20 січня 1947 року бандугрупуванням УПА, яке розроблялося по агентурній справі «Бойовики» було здійснено збройний напад на колгосп «Переможець» хутора Зазірського Глухівського району.»[31] В ніч на 15 серпня ц.р. два учасники УПА, озброєних автоматами здійснили напад на контору колгоспу с. Ленінське Кролевецького району. При цьому сторожам вони заявили: «ми не бандити, а люди котрі борються за самостійну Україну. Ми колгоспників не грабуємо а берем тільки в колгоспах, так як все одно усі продукти будуть вивезені комуністами, а колгоспникам нічого не залишиться» . Отже, на основі нещодавно виявлених документів можна зробити висновок, що Провід ОУН, а згодом і Головне Командування УПА наполегливо працювали над закріпленням своєї ідеологічної та військової присутності на північно-східних землях України. В період ІІ Світової війни і після неї на території Сумської області діяли боївки УПА. Більш того – їх дії знаходили підтримку місцевого українського населення, особливо в період голоду 1946 – 1947 рр. Проте, тільки дослідження всього комплексу документів радянських та німецьких спецслужб, а також документів самих структур ОУН – УПА, дасть можливість створити цілісну картину того, що відбувалося на Сумщині під час ІІ Світової війни і протягом майже десяти років після неї.

Лидер ВО «Свобода» Олег ТЯГНИБОК заявляет, что газета «Коммунист» не
выполняет решение суда и не публикует опровержение недостоверной
информации о его партии, в том числе о том, что якобы ВО «Свободу»
финансируют олигархи

Об этом он сказал на пресс-конференции в Кременчуге (Полтавская область) в воскресенье.

По
его словам, 27 декабря 2011 г. Апелляционный суд города Киева признал
недостоверной информацию, распространенную газетой «Коммунист»
относительно ВО «Свобода». Суд подтвердил решение Шевченковского
районного суда и обязал главную газету коммунистов Петра СИМОНЕНКО
опубликовать опровержение неправдивой информации на первой полосе
издания,
«Судебная волокита в деле защиты чести и достоинства ВО
«Свобода» продолжалась более двух лет. Такая задержка с рассмотрением
дела была вызвана постоянными неявками ответчика П.СИМОНЕНКО на судебные
заседания, несмотря на то, что суд вызвал его даже через Центральный
комитет Компартии, Верховную Раду», – отметил О.ТЯГНИБОК.

«В
статье утверждалось, что «Свободу» финансируют олигархи. Также статья
содержала ложную информацию относительно идеологического направления
националистической политической силы, к тому же, «Свободе» забросали
фальсификации выборов в Тернопольский областной совет»,- сказал
О.ТЯГНИБОК.

Он сообщил, что суд обязал газету «Коммунист»
опубликовать опровержение недостоверной информации тем же шрифтом на той
же странице под заголовком «Опровержение», но это до сих пор не
сделано.

Сейчас компартия корчит из себя благодетеля народного. Это Симоненко,  который бросил семью и женился на молодой, который никогда не знал хозяйственной работы, идет в президенты страны. Это Симоненко, который вместе с приверженцем Царьковым восстанавливает памятники кровавому тирану Сталину и не менее кровавому Ленину. Эти деятели устроили провокацию во Львове на 9 Мая. Расчет был очень тонкий – притащить красное знамя в регион, который в течение полусотни лет с 1939 до 1989 года подвергался жесточайшим репрессиям под этим знаменем. Умная работа, ничего не скажешь. Симоненко и порядочность,- понятия несовместимые. Да и откуда ей взяться порядочности, если история Страны Советов началась с антиконституционного государственного переворота,- узурпации власти Лениным. Он сделал ставку на использование низменных качеств человека – зависти, озлобления.

Ленин был умелым тактиком. Были выдвинуты актуальные лозунги: мир – народам, хлеб – голодным, земля – крестьянам, фабрики – рабочим, и народ пошел за ним. Особенно актуален был лозунг, выдвинутый 2-ым съездом Советов: экспроприация экспроприаторов или, попросту, грабь награбленное! Этот лозунг был воспринят буквально. Это было великим стимулом для изголодавшегося, обнищавшего народа в разрушенной войной стране. Народ бросился на разграбление торговцев, купечества, помещиков, владельцев предприятий, офицерской верхушки армии, дворянства. На первом месте объектом разграбления были винные подвалы, амбары и склады. Революция очень продвигалась и вширь и вглубь. Тем более, что при экспроприации богачи всячески истреблялись. Жестокость же была ненаказуема и даже поощрялась. Как это у поэта: «Чуб закручен в пьяном форсе, седых адмиралов головою об лед бросали в Гельсинфорсе»(столице Российской провинции – Финляндии, где тогда стоял, как сейчас в Севастополе, оккупационный флот).

Грабили – веселились, а когда разграбили – прослезились! Шла гражданская война, города и армия требовали хлеба. Пришлось вводить продразверстку – насильственное изъятие хлеба. Здесь уже вчерашние грабители оказались в роли разграбляемых. Народ увидел, что большевики, это не та власть, которую ожидали. Естественно, по всей стране начали полыхать антибольшевистские восстания, мятежи. Ярославская и Тамбовская губернии, Краснодарский край, Украина, Кронштадт. И Ильич не стал уговаривать восставших, пошли расстрелы в административном порядке, взятие заложников, расправы налево и направо, не останавливаясь даже перед применением газов против  крестьян Тамбовской губернии. Расстрелы же заложников, вопреки международным протестам, осуществлялись самым жестоким образом – родителей с детьми. А потом долгие десятилетия нам говорили, каким хорошим был дедушка Ленин, прямо таки образ святого преподносили. Писатель Короленко В.Г. в 3-м томе сочинений (изд. 1989г.) вспоминает эти истории в письмах к Луначарскому.

А чего только стоит ленинская затея отменить религию. Человечество с незапамятных времен существовало с верой в высшие силы. Народы, разъединенные океанами и не знавшие о существовании один другого, независимо приходили к вере. И вдруг решили директивно избавить народ от религиозных предрассудков, конкурирующих в сознании людей с новой идеологией, в сущности своей основанной также на слепой вере, а не на осознанном научном убеждении, недоступном по определению малограмотному простолюдину. А теперишние псевдокоммунисты-симоненковцы уже не настаивают на атеистическом мировоззрении,  как фундаменте своих идей, демонстративно позируют перед видеокамерами в церкви, еще раз подтверждая свою конформистскую и популистскую сущность. Ну не праздник ли абсурда и сумасшествия все это? Философ Николай Александрович Бердяев, общепризнанный исследователь корней религиозности сознания, в своей книге «Самопознание» рассказывает, что в первые послереволюционные годы сохранялось свободомыслие и еще совершенно легально обсуждался вопрос: «Антихрист ли Ленин?» Сделали вывод, что не антихрист, а только предшественник его! И к власти пришел не антихрист, а мракобес, каких не знала до тех пор история. Предвижу возражения, что ведь страна развивалась, и дети учились, и взрослые постигали грамоту через систему ликбезов и много другого положительного было. Но ведь любой тирании необходим материал для своих варварских социальных экспериментов, тираны и диктаторы  произрастают на благодатной почве, мягком и податливом такой форме правления грунте, неспособном к самоорганизации обществе, а не в вакууме.

Для того, чтобы прослыть беспорочным и утвердиться в исторической роли творца нового послереволюционного мироздания, необходимо было Ульянову подчистить и мифологизировать биографию. Но это невозможно при живых свидетелях грязных и кровавых революционных лет.  А старая ленинская гвардия еще свято верила в светлые идеалы коммунизма и трудилась изо всех сил для торжества нового общественного строя. Пришлось тирану, снова засучив рукава, испачкать свои ручки кровью фанатично преданных идеалам революции невинных жертв очередных партийных чисток на новом повороте истории. Эта работа по их нейтрализации и физическому устранению заняла целых пятнадцать лет. Сколько было пущено под нож человеческих жизней, подсчитать невозможно. Истреблялись целые роды, ближайшие и дальние родственники и знакомые родственников и знакомые знакомых…

Исследователи отмечают, что в период с 1825 года до 1917 года (за 92 года) в Российской империи к смертной казни приговорено около восьми с половиной тысячи преступников, из них казнено около шести тысяч, и из них 98% уже после революции 1905 года. Сталин же уничтожил мнимых врагов , а не преступников, шесть тысяч человек за шесть дней! Он лично разрабатывал способы умерщвления и пыток для своего «конвейера смерти». А теперь о Советско-Германской войне 1941-1945 годов. В результате самоубийственного приказа Сталина «не отвечать на провокации»  немцам удалось в первые дни войны нанести сокрушительное поражение нашим войскам и выиграть всю летнюю кампанию, использовав не только фактор внезапности нападения, но и внутренние организационные проблемы противника. Кроме того, было захвачено такое количество трофеев, что потом целый год они воевали на этих ресурсах. И во всем этом виноват лично товарищ Сталин, как и за пленение в первый год войны около 3,8 млн. чел, объявленных потом им же предателями и отправленных на долгие годы уже в советские лагеря на перевоспитание голодом, холодом, нечеловеческими условиями содержания за то, что выжили в немецких концлагерях.

А теперь немного из моих личных наблюдений обеспечения питанием немецких  солдат. Каждый из них имел в вещмешке или ранце баночку со сливочным маслом 100-200гр. Продукты транспортировались к переднему краю вместе с боеприпасами и разгружались в первые два часа после встречного боя в селе Жихово  С-Будского р-на 12 марта 1943 года. Практически в то же время, 21-24 февраля 1943 года, в том же месте первые солдаты наших наступающих частей расходились по сельским хатам и просили поесть. Что же касается такого продукта, как масло, то оно нашим солдатам могло только во сне присниться. Горько и обидно за многочисленные жертвы и страдания нашего народа в той войне, развязанной по вине Сталина, как теперь уже стало ясно из исторических документов и фактов. Отсутствие глубоких устоев истинного, а не показушного народовластия в народной традиции приводит к периодам деспотизма и тирании, сменяющимся революционными потрясениями и войнами.  Как можно увековечивать образ первоисточника всех наших бед и поклоняться ему, это же подобно вечному самобичеванию. А теперь неокоммунисты вновь восстанавливают памятники сатрапу. Нет! Пусть он будет проклят в веках и нигде не должно повториться подобное. Никакому народу нельзя пожелать оказаться под властью такого изувера.

                                                                                                                   Базан Г.Я.                

В сучасному Китаї давно спостерігається криза цінностей. Новою ідеєю Пекіна може стати китайський націоналізм.

Цього року китайці урочисто відзначили 90-річчя Комуністичної партії Китаю

Керівництво Компартії Китаю (КПК) відзвітувало про результати шостого пленуму, який завершився напередодні. Ймовірно, новою загальнаціональною ідеєю КНР може стати китайський націоналізм.

За підсумками закритої зустрічі партійно-державної еліти країни було вирішено зміцнювати "м'яку силу" Пекіна на світовій арені і одночасно посилювати контроль всередині самої КНР - щоб уникнути заворушень за арабським сценарієм.

Тим самим лідери КПК почали підготовку до запланованої на 2012 рік зміни керівництва країни, якій у найближчі десять років належить вирішити головне завдання - як перетворити Китай на наддержаву, пише "КоммерсантЪ".

Цього разу в пленумі, який розпочався в суботу і йшов за закритими дверима чотири дні, взяли участь 202 постійних та 163 альтернативних членів ЦК.

Як розповів Ху Цзіньтао, на пленумі було прийнято "рішення ЦК КПК про деякі важливі питання поглиблення реформи культурної системи, сприяння розвитку і процвітання соціалістичної культури".

Документ не опубліковано, про його зміст ні партійці, ні ЗМІ докладно не розповідають. З опублікованих за підсумками пленуму заяв та повідомлень державного інформагентства "Сіньхуа" можна зробити висновок, що документ зачіпає дві важливі проблеми - зміцнення "м'якої сили" і глобальної привабливості Китаю, а також нейтралізацію "негативного" впливу західної культури на громадян КНР.

Як вважають оглядачі, керівництво партії вирішило зайнятися ідеологією. За словами професора Девіда Шамбо з Університету Джорджа Вашингтона, в сучасному Китаї давно спостерігається криза цінностей - в комунізм там давно ніхто не вірить, проте нову об'єднуючу ідеологію партія поки створити не змогла.

Все це робить західні ідеї демократії та громадянського суспільства привабливими для зростаючого китайського середнього класу, який все більше спілкується за допомогою соціальних мереж (в КНР близько 500 млн користувачів Інтернету і 200 млн власників мікроблогів, аналогічних Twitter).

Враховуючи нещодавній досвід "арабської весни", Пекін намагається "закрутити гайки" в ЗМІ та Інтернеті. Тепер партія, схоже, вирішила посилити ідеологічне виховання. Судячи з останніх виступів лідерів КПК, яка об'єднує 1300000000 громадян КНР, ідеєю може стати китайський націоналізм.

Всі ці заходи повинні дозволити Пекіну зосередитися на головному завданні - перетворенні Китаю на наддержаву XXI століття. Як прогнозує інвестбанк Goldman Sachs, за обсягом ВВП Китай обійде США вже на початку 2020-х років.

В Росії заборонили українців. За рішенням суду найбільше і чи не єдине об’єднання громадян цієї країни українського походження "Об’єднання українців Росії" від початку жовтня поза законом.

Доводити своє право на існування російські українці тепер збираються в судах вищої інстанції, а якщо і там не помітять - в Європейському суді.

"Це цілковитий нонсенс, це суперечить російському законодавству. Я розумію, що судова влада незалежна, але в законі чітко прописано, за що можна закривати організацію. Не підпадає висловлення публічної думки, приватної думки, навіть функціонера тої чи іншої громадської організації не дає підстави закривати цілу громадську організацію з такою історією", - каже голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний.

"Ліквідувати хочуть за публічні висловлювання"

Нагадаємо, Замоскворецький суд постановив ліквідувати об’єднання - за начебто порушення умов діяльності громадських організацій. Фігурували висловлювання щодо ОУН УПА та Голодомору, озвучені колишнім головою об’єднання. Публічні виступи на радіо та в телеефірі московська Феміда розцінила як зловживання повноваженнями. Українська сторона переконана - рішення несправедливе.

"Ми не маємо жодної української школи в Російській Федерації, ми не маємо жодної газети, ми не маємо жодної телепередачі на українській мові. І це ж правда! І за це Симоненко казав і зараз ми це кажемо. І на Всесвітньому форумі ми це кажемо - що такий стан українців - ми не можемо розвивати свою національну культуру в межах Російської Федерації", - скаржиться голова "Об'єднання Українців Росії" Тарас Дудко.

МЗС України хоче вирішити конфлікт дипломатичним шляхом

Стурбовані долею об’єднання українців Росії і у вітчизняному закордонному відомстві. МЗС не виключає оскарження рішення у судах.

"Судовий процес ще не завершено, робота дипломатами ведеться, ми уважно її відслідковуємо і ставимо це питання на всіх рівнях під час нашого україно-російського діалогу. Ця категорія російських громадян вправі розраховувати на підтримку керівництва своєї країни в реалізації законних прав на об’єднання , задоволення культурних потреб, і ми постійно закликаємо російську сторону продемонструвати таку підтримку", - каже речник МЗС України Олександр Дікусаров.

Російські громадські організації в Україні не зазнають жодних утисків

Тим часом проросійські об’єднання в Україні квітнуть буйним цвітом. Але жаліються: все далеко не так добре як хотілося б, замало підтримки. Представники чинної української влади погоджуються.

"Порушення громадянських, культурних та мовних прав. Так ліквідацію єдиної всеросійської організації українців оцінили наші співвітчизники у Москві. Натомість, подібних організацій росіян в Україні налічується близько 300. Представники таких об`єднань ще й нарікають - для повноцінної діяльності їм недостатньо підтримки української держави", - розповіла журналіст Вікторія Носач.

"В цілому десь 250-300 різних організацій, місцевого характеру - обласні, міські, - які працюють в цьому напрямі - культурологічні, поетичні, художні, загальнокультурні - працюють в рамках закону, що діє. принаймні, тиск на них ніхто не здійснював і я постійно з ними співробітничаю, якщо у них виникають якісь нюанси з владою - я стараюся допомогти. Питання не в тому, що їх утискують - ну, є нерозуміння в частині роботи в західній Україні", - розповідає народний депутат, ПР Вадим Колесніченко.

Проросійським об'єднанням ніщо не заважає в Києві

Юрій Єгоров - росіянин за походженням, член кількох громадських російських організацій. Каже, - марші, зустрічі тут проводяться без перешкод.

"Ми активно підтримуємо візити патріарха Кирила. в цьому році нам не дали - у нас хресний хід був запланований - при чому отримали благословення - міліція не пропустила нас з хоругвами, але по темі російської мови не робиться, зближення з Росією почате було - зараз поворот на 180 градусів ", каже член організації російських співвітчизників "Русское содружество" Юрій Єгоров.

Експерти: це продовження практики винищення української культури і мови

Винищення української культури і мови на території Росії - так розцінюють останні події в Москві деякі вітчизняні дипломати. Мовляв, у справу мали втрутитись обидва посольства. Причому, українське у Москві - мало би зайняти активнішу позицію.

"Українці зазнають утисків в Росії, причому на мовній основі, на релігійній основі, зокрема віруючим УПЦ УП і УГКЦ заборонено мати не те, що свої храми - заборонено мати навіть капличку. Я не пригадаю якихось аналогічних випадків, де би так агресивно влада іншої країни поводила себе по відношенню до української громади", - каже голова Комітету ВР з питань європейської інтеграції Борис Тарасюк.

Російська община Криму - чи не найяскравіше проросійське об’єднання в Україні. Ходи під хоругвами, де зображені політичні лідери Росії, періодика та конференції, за участю російських політиків... Але цього, зізнаються, недостатньо.

"Українські структури, державні, ніяк, ніколи і ні в чому не допомагали російській общині Криму, якщо кримсько-татарському междлісу ця допомога йде системно, із стороні української держави - те росіянам про це мріяти не приходиться. Ми видаємо газету "Руській світ", ця газета загальнополітична - там є інформація про розвиток ситуації на Україні, в Кріму", - скаржиться член президії "Російської общини" Криму Олег Слюсаренко.

Минулого року в Росії намагалися закрити українську бібліотеку

Поки кримчани знайомились з ситуацією на сторінках "Руского міра", московські українці воювали за збереження єдиної української бібліотеки. Наприкінці минулого року там на бібліотекарів порушили справу за статтею "екстремізм". Тоді книжки відстояти вдалося. Тепер чекають рішення московської Феміди відносно "Об’єднання".

Відео: http://24tv.ua/news/newsVideo.do?tema_tizhnya_obyednannya_ukrayintsiv_rosiyi_dovoditime_pravo_na_isnuvannya_i_yevrosudi&objectId=144928

Рай для нищих и шутов,вот вам и СССР,можно было и не работать всеравно зарплату платят.

Повстанческая борьба с большевиками, подобная описанной в романе Василия
ШКЛЯРА «Залишенець», проходила не только на Черкащине, но и на Сумщине.
Об этом пишет в своей новой книге бывший директор Госархива в Сумской
области, историк Геннадий ИВАНУЩЕНКО. Работа над книгой «Повстанческое
движение 20-30-х годов ХХ столетия на Сумщине» продолжалась несколько
лет. В нем описывается борьба украинских селян, объединенных в
партизанские отряды, против большевиков на территории области. По словам
Геннадия Иванущенко, очень часто эта борьба была ответом на массовые
изъятия коммунистами пшеницы, других продуктов питания, скота, одежды у
селян. Советская власть отвечала на недовольство народа массовыми
репрессиями, захватом заложников и созданием концлагерей, которые
существовали в Глухове и Ромнах. Причем в них содержались подростки
возрастом 14-15 лет. Всего в период 20-30-х годов на Сумщине действовало
106 повстанческих отрядов общей численностью до 50 тыс. человек.
Крупнейшие из них возглавляли Левко ХРИСТОВОЙ и Маруся КРИВУЩЕНКО. В
издании собраны уникальные документы и фотографии тех лет. Геннадий
Иванущенко подчеркнул, что данная книга представляет собой первый том
трехтомного издания, которое будет распространяться через национально-
патриотические общественные организации.

2 квітня 2009 року Європейський Парламент за ініціативи парламентарів держав Балтії ухвалив Декларацію щодо проголошення 23 серпня Днем пам'яти жертв сталінізму та нацизму, також відому як Міжнародний день чорної стрічки. Цю дату європарламентарі вибрали невипадково, адже саме 23 серпня 1939 р. між СССР і Німеччиною було укладено пакт Молотова-Ріббентропа і таємні протоколи до нього, що поділили Європу на дві сфери інтересів. Декларація Європарламенту також вказує на масові депортації, вбивства і навернення в рабство, що мали місце у зв'язку з актами агресії сталінізму і фашизму, що підпадають під категорію військових злочинів і злочинів проти людства, котрі не мають строків давности.

Документ привертає увагу до невеликої обізнаности Європи про ці факти через вплив совєцької влади і окупації, а також значення цих документів для громадян пост-комуністичних держав, закликає підтримати акцію "Активна європейська пам'ять", що має на меті попередження повторення злочинів нацизму і сталінізму.

18 червня 2009 р. Парламент Естонії проголосив 23 серпня Днем пам'яти жертв сталінізму та нацизму, а 17 липня цю ініціативу підтримав Латвійський Сейм.

3 липня 2009 р. Комітет з демократії ОБСЄ ухвалив Вільнюську декларацію (320 голосів "за", 8 – "проти", 4 "утримались") на підтримку руху щодо розповсюдження інформації про злочини тоталітарних режимів. Згідно з документом, Європа пережила "два великих тоталітарних режими, Нацизм і Сталінізм, що принесли геноцид, порушення свобод та прав людини, військові злочини і злочини проти людства". Документ піддає критиці "звеличування тоталітарних режимів, включно із проведенням публічних демонстрацій щодо звеличування сталінського і нацистського минулого". Росія протестувала проти документу.

Президент Європарламенту п. Ганс-Герт Петтерінг, спираючись на дослідження Ханни Арендт, яка розробила науково обґрунтовані критерії для визначення тоталітаризму, заявив, що "обидві тоталітарні системи (сталінізм і нацизм) співрозмірно жахливі".

Ось насправді яка була революція 1917 року,і як вони нищили українців. В місті Глухові стоїть пам’ятник першому секретарю ревкома   В. Е. Циганку,а він робив такі справи.

«1 марта 1918 г. в Глухове Черниговской губернии были убиты 500 представителей «эксплуататорских классов», включая учащихся местной гимназии. Инициатор проведения этой варварской акции, комиссар Глухова, безвестный матрос Балтийского флота, мотивировал свое распоряжение тем, что из гимназистов вырастут «будущие буржуи».»

«Один из военных отрядов которой был направлен в Глухов. В ночь на 1 января 1918 г. партизанский отряд во главе с матросом-большевиком В. Е. Цыганком, посланным на Украину Кронштадским Советом солдатских и рабочих депутатов, вместе с Первым Московским красногвардейским отрядом под командованием А. А. Знаменского освободили Глухов.

Силка на документи http://d-v-sokolov.livejournal.com/186322.html