Для чого потрібні зміни і чи взагалі вони потрібні? Цікаве питання та на нього відповідь проста «НІ», а за нею триває пояснення довжиною у все життя. Якщо кохаєш, то довіряєш як собі і приймаєш з усіма недоліками, якими б вони не були. Якщо обираєш собі саме цю половину, то навіщо з неї щось виліплювати? Спільне життя вас обох притре, один до одного, і тільки та половина тебе підтримає і допоможе. Навіщо змінювати те, що приймаєш яке воно є. Воно...

Читати далі...

Щось розбилось... На малесенькі скельця, які засіли в мені і боляче ріжуть тіло і душу. Їх безліч і всі вони безликі, як і думки про тебе. Болить... Хочу забути, хочу навчитись жити без тебе... Не можу... Безвихідь. Забрала всі свої речі. Тепер в твоєму домі ніщо про мене не нагадує. Там пусто, як і в моїй душі... Я так цього хотіла... Я залишила тебе... Я пішла своєю дорогою незважаючи на твої почуття. Чому ж тоді так боляче... Ти мені пробачиш?!! Я сама себе покарала більше ніж ти ...

Читати далі...

Багато доріг... І кожна кудись веде... На рівні підсвідомості розумієш, що не все в житті відбувається саме так, як хотілося б, а інколи навіть так, як зовсім не хочеться.... Так... Він любив її-вона нагадувала йому останній подих подих того дня... Так, його манила її неосяжність, адже через неї можна встигнути стільки всього відчути! Так, вона зовсім непомітно переплітала ниточки "вчора" і "сьогодні"... А що буде завтра!? Все пролетіло швидко, надто швидко!... Майже за ...

Читати далі...

Кожного дня понеділок... Ненавиджу понеділки. Це незавершені справи, припорошені шаром огидних слів, необдуманих вчинків і непотрібних подвигів. Це відчуття вини перед героями вихідних. Кожен вечір втрачений. Занадто короткий щоб пояснити про втрату почуттів і занадто довгий щоб змиритись з присутністю чужої людини... а зранку знову понеділок.... Не виправдовуйся і не вибачайся, не потрібно, не варто. Це зайве. Слова лише відтягнуть прощання і додадуть ваги гіркого осаду на душі. Ти і так...

Читати далі...

Я больше не нуждаюсь в твоей поддержке, оказалось не плохо справляюсь сама. Мне не нужны твои советы, от них и так никакого толка. Обойдусь без твоего сочувствия и понимания, они и так не искренны. Каждый раз, говоря: «мне жаль», тебе было действительно жаль, потому что ты осознавала, что не способна разделять ни радость, ни беду вместе со мной. Ты слишком зашторена любовью и состраданием к себе, вперемешку с «чёрной» завистью к окружающим. Мне тебя просто жаль. Не чувствую ни злобы ни...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Бежать... Документы, визы, фотографии и прочая муть меня совсем не волновала. Пусть об этом думает тур фирма… Единственное желание - уехать подальше, где телефон только будильник и часы, где даже язык не родной и люди вокруг – чужие… Еду одна, вот я в автобусе… ещё чуть-чуть и СМС радостно объявит что я вне пределов своей страны, что уже никто не будет, сигналит ночью под окном и ночевать в машине возле дома с единственной мечтой идиота, доказать что у меня нет права...

Читати далі...

Сегодня я не спасла страну. Опять не спасла. Опять не смогла. Опять никому не помогла. По независящим от меня обстоятельствам. Ничего, успокаиваю себя, будет завтра, будет позже. Ничего я ещё успею. А это уже что-то. Пища для самолюбия. Это мечта, которая вот-вот сбудется. Мечта побыть Тем, от которого зависит ВСЁ. Которому все поклоняются и ждут его благословления. Это лишь игра в Бога – вершить судьбы людей и наказывать за содеянное. Вопрос о праве играть отпадает сам по себе – есть закон...

Читати далі...

Ну, вот и всё.Дальше быть уже точно ничего не может.Все узы порваны и всё святое покрыто толстым слоем грязи, отмыть которую можно только кровью, которая обязательно должна струится прямо из середины сердца.Глупо было делать ошибку годовой давности, но именно благодаря случаю я успокоилась. Наконец нашла в себе долгожданный покой – мечта, неосуществление которой уже порядком поднадоело и мешало спать.Стоило ли так долго мучатся? Возможно, я выбрала не самый лучший вариант решения проблемы, но...

Читати далі...

Как почувствовать что это он? Вдруг увидеть, замереть, забыть обо всём на свете и жить лишь мыслью, что он рядом, он мой. Один умный человек сказал, что это как большая сумка без ручек, которую ты очень крепко держишь, прижав к телу, и не можешь с ней расстаться. Она как часть тебя самой, которую ты, увы, не можешь бросить, потому что в таком случае тебе ужасно будет её не хватать, и это будешь уже не ты. Все неудобства связанные с такой ношей будут совсем не в тягость, а, скорее всего как...

Читати далі...

ЛИСТ-ВИБАЧЕННЯЗнаєш, морозитись вічно це не для мене. Тим більше ти цього не заслуговуєш.Можливо після цього листа ти взагалі мене зненавидиш (якщо ще досі це почуття не переповнило тебе), але я хочу щоб ти знав правду. Вже довший час поспіль, перед сном і взагалі від того що немає, що робити я намагаюсь сформулювати для тебе хоч якесь пояснення моєї ганебної поведінки та аморального вчинку щодо тебе. Направду, мені важко, а ще більше ускладнює завдання повна відсутність бажання пояснювати те...

Читати далі...