Почему трехлапая собака вызывает больше сочувствия, чем одноногий человек? Вид больной обезьяны терзает душу сильней, чем нищая старуха, ковыляющая в магазин за буханкой хлеба. И ведь нельзя сказать, что животных мы любим, а людей – не слишком. Себя-то уж наверняка любим больше всех собак и обезьян, сколько их ни есть. Ребенок смотрит сериал “Ники”, рыдает, видя раненного дельфина, из последних сил рвущегося на свободу. Спустя полчаса этот же ребенок лупит своего сверстника – завалил на землю, уселся сверху и тычет кулачками в замурзанную физиономию побежденного.
Мы нервные, как бешеные голуби. Скандальные, как зайцы весной. Хрюкаем, ржем, рычим. Мы видим в зверях – людей, вот и сочувствуем. А в людях мы чаще всего людей не видим. Разве что в зеркале.
Г.Л.О. ©

В луче света пляшут пылинки. Танец их прост и незатейлив. Они кружатся, взмывают, чтобы опуститься, сталкиваются, чтобы спустя миг разлететься в разные стороны. Прах к праху, свет к свету. За их танцем можно наблюдать вечно. Но вечность – фигура речи, не более.
Во тьме космоса пляшут солнца. Танец их сложен и грандиозен. Они летят, вспыхивают,чтобы погаснуть, сжимаются, чтобы взорваться и прожечь насквозь шелковую подкладку мироздания. Мрак к мраку, свет к свету. Звезды-слоны, звезды-кони, звезды-олени – части вселенской карусели. Но карусель – фигура речи, не более.
В органической каше, густо замешанной на страхе и страсти, булькают люди. Их бульканье похоже на кваканье жаб
в пруду. Они кипят, развариваются, преют, сдабриваются маслом, ложатся бок-о-бок; ах, эти мелкие людишки заварят кашу, уж будьте уверены… Крупинка к крупинке, судьба к судьбе. Где-то там, в общей кастрюле, на дне – я.
Я – тоже фигура речи.
Не более.
Г.Л.О. ©

Коли спека вривається в місто, перетворює кам"яний мішок у пекельну піч, виснажує душу і тіло... так хочеться наплювати на все, купити квиток і їхати-їхати-їхати... вийти в глушині... там, де трава, квіти, жайворонки в небі, цикади в траві... де жодної згадки про інтернет, новини, політику, економіку і інші катастрофи...
З собою мені лише потрібні ти і улюблена книжка. Лежати в траві, головою на твоїх колінах, гризти травинку і слухати як ти читаєш. Потім ми поміняємося: я буду читати, а ти будеш слухати...

а зараз... пора повертатися назад в дійсність. Попереду ще цілий тиждень і безліч новин... а потім... потім буде ВСЕ!

У мене є колега Сашка, який вірить всьому, що йому розказують... не знаю як при цьому можна бути журналістом...
Сьогодні, зважаючи на офіційну зустріч, на роботу прийшла у платті, закритих туфлях і т.п. Зважаючи на сезон одяг і взуття світлого кремового кольору. Чувак прийшов, подивився і спитав: "Ти куди така зібралася?". Всі не довго думаючи відповіли: "До ЗАГСу".
Він мене підняв, покрутив на всі боки, роздивився уважно білі мешти, весільне плаття на моніторі ... ну і вирішив повірити. Дівчата недовго думаючи організували збір коштів на символічну пляшку шампанського для проводів, і щоб остограмити мене для сміливості.
На шум збіглися всі інші колеги, які були не в курсі розіграшу.  Сашка, як досвідчений "сиделец" "толкнул речь". (якби я справді мала йти до ЗАГСу, то чесне слово передумала би, після почутого )
Всі випили, а далі почалися традиційні розпитування "а-як-все-було?". Тут я і розкрила секрет, що вся вистава затіяна ради нього. Чувак ще майже хвилину приходив до тями і не вірив, що його здурили. "Ну как же... как же платье... туфли белые..." хоча і під час його тосту і моєї розповіді, учасники витівки від реготу стояти не могли.
Добре хоч шеф поїхав у відрядження, ато припхався би з подарунком, жаль було би віддавати

П,С. Головний герой пообіцяв більше не вірити людям, принаймні своїм колегам

Прислала нам прес-служба новину. Просили не міняти заголовок.

Геннадий Кернес: На базе Харьковского университета искусств будет создан ансамбль «Виртуозы Харькова»

Думала скоротити його і назву універу дати абревіатурою. Скоротила, прочитала колегам, тепер у нас лол-брейк.  цензура таке не пропускає... а жаль

п.с. не хотіла б я вчитися в універі з такою абревіатурою

Захотілося свіжини. Смаженої з цибулькою і з вареною картоплею.Такої, як мама готує. Смак і запах дитинства.  Кілька днів мене переслідував запах і вчора нарешті дійшли рученьки. Процес не фотографувала, тому фінальна фотка здерта з нету.

Тим, хто фанатично рахує калорії, непритомніє при словах жир, сало, холестерин   триматися звідси подалі.

Щоб не давати окремо сала, взяла відразу жирне м"яско. Має бути свіже і бажано, щоб не стояло в холодильнику. Смажена свіжина не може не бути жирною, дієтичне м"ясо то з іншої опери.  Кусок свинячого  ошийка порізати на кусочки, приблизно 3х3 см. Хто любить дрібніше -- можна різати, але не рекомендую. Кількість продуктів спеціально не вказую, кожен орієнтується на роти, які збирається нагодувати. ) Із спецій у страву йде лише сіль і свіжомелений чорний перець.

Мясо викласти на розпечену сковороду без жиру, оскільки ошийок жирний і сальце скоро почне підтоплюватися. На великому вогні, помішуючи дати м"яскові швидко припектися, зробити менший вогонь, посолити, поперчити і накрити кришкою. Готувати так хвилин 10. Тим часом порізати півкружальцями цибулю. Орієнтуйтеся на свій смак, але рекомендую побільше. Через 10 хвилин кришку зняти, дати випаруватися рідині, і знову на великому вогні смажити 1-2 хвилини додати цибулю і довести до готовності.

Подавати з відвареною картоплею. Картоплю можна перед готуванням порізати на четвертинки. Хоча набагато смачніше варити невелику цілу і вже готову на тарілці розламати на кусочки виделкою і полити жирком з м"яса можна притрусити зеленню




Істи з зеленою цибулькою. На стіл обов"язково поставити холодну горілку (дітям не наливати)

Смачного

а може не з життям, може зі мною...
у мені явно щось змінилося, правда не можу знайти, що саме і наскільки непоправно

Почалося все з вазонків. У мене досить тяжко приживалися декоративні рослини, лише деякі тішили око гарним виглядом і душу активним здоровим ростом. Кілька тижнів тому помітила, що всі мої вазони активно ростуть, випускають нові гілки, всіяні буйним цвітом. Орхідея взагалі стала подібна на дерево -- повипускала з неактивних (я так думала) бруньок нові гілочки і всі вони мають намір цвісти.

Далі гірше. Оточення змінило ставлення, і майже затопило увагою і турботою   настільки, що почуваюся зробленою з цукру чи фарфору. Смішно... коли дзвонять питають чи нормально добралася додому, чи поїла. З якого б то переляку...

як так далі піде почну з милою посмішкою говорити дурниці, дути губки, часто кліпати очима і так само часто чого-небудь плакати    а потім ще й по магазинах почну бігати...

Вікенд власне почався у п"ятницю. Всі довкола вкотре перешіптувалися і панічно скрикували "п"ятниця 13!!!" З дитинства добре пам"ятаю --  відьми цього дня не бояться.
День був дуже вдалий.
В обід спекла коржі і зробила тортик, увечері сіла працювати, бо якраз було моє нічне чергування. Заглядаю на сайт, а там понаставлювано новин аж до самого ранку. Не зняю з якого переляку один із співзасновників вирішив наповнити сайт новинами під час мого чергування, але не можу не бути йому вдячною. Значно полегшив роботу, можна було подивитися кіношку.
Субота. День відданий домашній роботі плюс походи по магазинах. Мені треба було до театру нові мешти, бо ні ожні з наявних до плаття не пасували. Приємні клопоти. Люблю міряти взуття. Зато вечір став жахом. Було щось схоже на подвійне зґваттування у протиприродний спосіб. Пішла я в гості і... і попала... Всі дивилися Евробачення і їли креветки  То було щось жахливе.. ні послухати, ні подивитися. Вбогий виступ Міки Ньютон викликав лиш жаль, вважаю що її 4 місце на 80% заслуга Ксеніі Симонової. Єдиний голос, який приємно було слухати -- француз, виступ, який виглядав виграшно на фоні інших -- Грузія. Одним словом "сплошное расстройство" (С)
Неділя. Театр, але поки ще до театру вирішила переглянути фільм "Мачуха". Перегляд фільму зіпсував макіяж, бо не можна було поплакати
Про театр писала. Після вистави вийшли, а надворі ще день. Мій кавалер ґалантно запропонував мені руку і повів на дефіле Хрещатиком. А потім я потягла його в "44" слухати джаз. Пиво було смачне, бармен дуже симпатичний, а музичка так собі. Не знаю як називається той вид джазу, але нам не сподобалося і ми вшилися звідти.
ну і на останок не обійшлося без халепи. Порвала колготи, і цілу дорогу демонструвала "стенания блондинки"   Моєму супутникові довелося мужньо витримувати мої нарікання і, незважаючи на ніч, йти так, щоб прикрити той прикрий недолік у моїй зовнішності

Є у мене друг, з яким бачимося не так часто, як би хотілося. У нас своєрідна традиція: я його воджу на розмаїті культурні заходи, а він мене по всяких місцях, деколи з сумнівною репутацією.
Вчора витягла його до театру. Коли подзвонила запропонувати культпохід, він мене звинуватив у спробі остаточно зіпсувати йому репутацію.  Півроку тому став холостяком -- позбувся тих, з ким треба ходити в люди Два тижні тому кинув курити і перейшов на безалкогольне пиво. І тут я з пропозицією йти до театру.  Мало не зіпсувала репутацію гульвіси

Вперше була в театрі російської драми. Раніше мені здавалося, що він значно більший. Сподобалась приємна театральна атмосфера. Дивилися "Номер 13". Весела вистава, з нехитрим житейським сюжетом. Друг мій потім розказав, що був у схожій ситуації і тоді йому не було так смішно   Актори... моментами перегравали, навіть більше, ніж вимагає театральна сцена.
Загалом не жалію, що послухалася відгуків і пішла, вистава внесла приємну різноманітність в недільний вечір.