Як я заміж виходила

У мене є колега Сашка, який вірить всьому, що йому розказують... не знаю як при цьому можна бути журналістом...
Сьогодні, зважаючи на офіційну зустріч, на роботу прийшла у платті, закритих туфлях і т.п. Зважаючи на сезон одяг і взуття світлого кремового кольору. Чувак прийшов, подивився і спитав: "Ти куди така зібралася?". Всі не довго думаючи відповіли: "До ЗАГСу".
Він мене підняв, покрутив на всі боки, роздивився уважно білі мешти, весільне плаття на моніторі ... ну і вирішив повірити. Дівчата недовго думаючи організували збір коштів на символічну пляшку шампанського для проводів, і щоб остограмити мене для сміливості.
На шум збіглися всі інші колеги, які були не в курсі розіграшу.  Сашка, як досвідчений "сиделец" "толкнул речь". (якби я справді мала йти до ЗАГСу, то чесне слово передумала би, після почутого )
Всі випили, а далі почалися традиційні розпитування "а-як-все-було?". Тут я і розкрила секрет, що вся вистава затіяна ради нього. Чувак ще майже хвилину приходив до тями і не вірив, що його здурили. "Ну как же... как же платье... туфли белые..." хоча і під час його тосту і моєї розповіді, учасники витівки від реготу стояти не могли.
Добре хоч шеф поїхав у відрядження, ато припхався би з подарунком, жаль було би віддавати

П,С. Головний герой пообіцяв більше не вірити людям, принаймні своїм колегам