Если хочешь жить для себя, живи для других. ( сенека )
- 13.02.11, 17:45
ЖИЗНЬ - ЭТО ИСКУССТВО ЛЮБВИ.
ЛЮБОВЬ - ЭТО ИСКУССТВО ЗАБОТЫ.
ЗАБОТА - ЭТО ИСКУССТВО ЩЕДРОСТИ.
ЩЕДРОСТЬ - ЭТО ИСКУССТВО ЖИЗНИ.
Роберт Иванович Рождественский
Учат первому слову - мать,
Второму слову - жизнь,
Дальше - жить...
Сердце, как красный мак,
В тесной паутине жил.
Первый шаг - взмах крыла
Над радугой стрекозы,
Березы - твоя голова
Белые между листвы.
Узоры цветов - твоя мысль,
Солнце - клеточное тепло.
Зрение - блаженная высь,
Куда вознесется однажды крыло
И станет без телесной сущностью,
Унося с собой высоты полосу.
Вот в чем человека мужество -
Внедрить в себя свою высоту.
Ведь это реальность с реальным смыслом,
Если открыть чувство - "люблю ! ".
И не нужно будет грысть себя крысой
За неумение познать красоту.
Поэтому учите первому слову - мать,
Второму слову - жизнь,
Дальше - жить...
Потому что каждый должен взлетать,
Ибо крылья его для полета в высь.
__________________
Веселись моя, пташенько, веселись... Ти навчилась літати, тож й навчись
Бути сильною птахою - не крильми,
А душею розкрилою між людьми.
Не біда, що твій голос тихіше співця,
Чи літатимеш нижче за того хвальця.
Головне, щоб пісенність окрилила світ,
І лишився від співу проспіваний слід.
Тож лети моя, птахо,
Пірнай у натхнення
Голубих надсвітанків й думок сьогодення,
Та складай свою пісню з добра і любові
Що дала тобі мати в твоїй передмові.
Від тепер не згуби ти оте починання,
Що зачате в тобі повноцінним коханням.
А зноси його так, як матуся зносила
Свою силу и твоїх невозрощенних крилах.
Зійде час... Упаде на чоло твоє збілена тінь
Від років, що в заметах прощальних цвітінь.
На устах загірчить смутковинно сльоза -
Не про все проспівав ще...
Не все ще сказав...
Тому люба, пташино, лети безугавно,
Збережи свою мить у наснагах безкрайніх.
В добрий путь ! В добрий час ! Осявай переддення,
Залиши свою мову нащадкам пісенну !
___________________