Мені добре запам’ятався цей теплий  весняний і дужесонячний день.  Навчався я тоді у10-а класі  57 СШ м. Жмеринка Вінницької області.  Тієї весни ми  готувалися  до атомної війни і тому на уроках обов’язково тримали  при  собі протигази. Будь якої хвилини міг пролунати шкільний дзвінок, за яким ми повинні були зібратися

на шкільному подвір’ї  для проведення навчань з громадянської оборони.  Якраз йшла 15-та хвилина   уроку хімії  у хімічній лабораторії школи, розташованій на 1-му поверсі однієї з прилеглих будівель школи. Раптом  пролунав  тривалий шкільний дзвоник. Ми всі схопилися зі своїх місць і були  готові  вибігти на подвір’я школи. Молода вчителька хімії здивовано поглянула на годинника і заборонила нам виходити з класу. Та де там!  Хто у вікно вистрибнув, хто у двері  вибіг. Дівчата також пішли на подвір’я, хоча їм дуже не хотілося  носити протигази, натягувати резину  на голову з бантами. На подвір’ї височів чималий земляний горб, він прикривав бомбосховище, біля якого ми за дзвінком тривоги збиралися. Він виконував роль імпровізованої трибуни.  Хлопці збуджено  раділи з нагоди уникнути занять до кінця  уроків. Через деякий час на пагорб видерся директор школи А.І.Бех. Його промова була короткою, але запам’яталася на усе життя. Щиро посміхаючись, він промовив:    -Дороге учащиеся. Впервые в истории человечества  в космос полетел первый  человек , и это наш - Юрий Николаевич Гагарин! (*Прим. Директор неправильно  назвав Гагаріна по батькові )     Після його слів  на шкільному дворі  почалось відбуватись щось неймовірне!  Всі кричали «ура!», бігали, поздоровляли один одного. Дівчат смикали за коси. Ейфорія була захмарна.  Уявити тільки - людина у космосі, і це радянський космонавт!  Гордість за державу переповнювала.  До занять  того дня ми так і не повернулися.  А з цієї знаменної дати вже пролетіло 50 літ. 

Даю посилання. Відірватись від перегляду не можливо. Дуже все просто, але зачаровує
http://www.irancartoon.ir/gallery/album462

Сніг… Білий і чистий сніг. За ніч засипав шляхи і двори. Налегкому морозі порипує під ногами. Навіює спогади з дитинства. Порипуючи ним, ішли ми з товаришем вниз по вулиці. Попереду – курсанти, чистять сніг. Добра справа. Але чистять вони йогоне в дитячому будинку і не в лікарні. Чистять вони його навколо Єпархії…Що вони там роблять, і хто їх туди послав – із державного ВУЗу доструктури, відокремленої від держави?

Може, у тій Єпархії інваліди чи люди з якими вадами? Ні. Там міцні хлопці. Майже усі по центнеру і більше вагою. Хрести носять “горизонтально”. І могли б сніг почистити не тільки навколо Єпархії, а ще і допомогти комусь. Нема, Боже, церкви, гине повністю. То у дітей приміщення інтернату відбирають, то органний зал у громади. Храмів за кількістю вже скоро буде стільки ж, скільки й бензоколонок. От тільки кількість навіть не те, що в якість не переростає, а скоріше навпаки – гине церква. За винятком окремих волхвів-священиків по околицях, котрі служать Богу і людям самі по собі. Коли авто за сотню тисяч доларів має власник заводів – я розумію. А коли на такім авто під церквою припарковується батюшка, та ще й на стоянці, щойно розчищеній від снігу курсантами… Душа і розум якось не сприймають таку святість. Говорив мені батько, що Бог живе в людській душі, а не в церкві. Живе у чистій і добрій душі. В душі, де немає каменя за пазухою і злості, обману та нещирості.

Сніг… Білий і чистий сніг. За ніч засипав шляхи і двори. От якби так він засипав нещирі корисливі душі, щоб почати з чистого листа: “Якось ішли ми з товаришем вниз по вулиці. А біля Єпархії батюшки чистять сніг. Добра справа. Невтомні хлопці. Щойно після служби дітей з інтернату до органного залу возили, і відразу за сніг.”

Мій коментар до публікації   Mamay "Душа і сніг" 

А чим попи гірші від комуністів. І ті  й інші прагнуть жити при комунізмі. Церковнослужителі такі ж "бізнесмени", тільки від богословя.

Публікація Мамая надихнула мене  на  Фантазію на тему  «Кримінал і  релігія».

Приходить до батюшкикий  такий собі багатенький стрижений "браток" , який пройшов вогонь ( на кривавих розборках за поділ майна, воду ( не одного конкурента відправив на дно з бетонним блоком на ногах) та мідні труби ( засобів масової інформації, коли обирався депутатом), і каже: - Грешен, батюшка по  молодости. Надо бы на всякий случай  душу спасти!.Уже за 50 –т перевалило. Подививсвя батюшка на золотий ланцюг завтовшки з палець, на непідробний переляк в очах про можливий страшний суд, на мерседеса на стоянці і наче щось  радісно залоскотало у грудях: - Ну что же, сыне мой! Будем спасать твою душу. Однако это дело зело долгое и очень дорогое. Ты же видишь, раб божий , на храме нашем купола прохудились, во дворе тротуарная плитка выкрошилась, да и мне на службу добираться не на чем. Жигули совсем сгнили! Да не оскудеет рука твоя щедрая. Сделаешь  богоугодное дело, а там, глядишь,перед Господом и грехи твои отмолим. Уразумел?

- Уразумел, батюшка! Согласен на все! Стану вашим Спонсором.

Частина 2. Минув рік. На церкві вже виблискували позолотою новенькі бані та хрести, подвір"я було вимощене свіжою тротуарною плиткою, пасували до архітектури храму щойно збудовані цегляні колони огорожі. Сама огорожа хизувалася досконалим ковальського мистецтвом. Батюшку переповнювала радість. Життя набувало нового змісту. Він погладшав і був свідомий того, що кохана донечка вже має змогу отримати освіту в Англії, а його мерседес виблискує полірованим капотом на церковній стоянці. Одне непокоїло батюшку. До нього вчора заходили братки і цікавились "спонсором", пропонували свої послуги за спасіння своїх душ.  - До чого цей візит? Ніяк не второпає  батюшка, але підсвідомість  підказувала йому щось недобре.

Там на трасі ні страху, ні болю Спонсор не відчував. Душа стрімко  відділилася від тіла і вже згори бачила трьох братків, які хутко завантажили в автівку якусь апаратуру та зникли, розчинившись у пітьмі ночі. На панахиді по собі Спонсор у натовпі виокремив  3 - людей , які нетерпляче  чекали на закінчення молебну біля вінка   із скорботним написом. Матінко моя! Так це ж помічники його опонента на виборах і одночасно конкурента у бізнесі. Нещодавно  вони мали наглість запропонувати продати їм  сирзавод та безцінь   та зняти свою кандидатуру з виборчих перегонів. Як не дивно, злості  у Спонсору вже не було, шкодувати  за земним життям якось не хотілося. Його чекала вічність. Він відчував свободу і  легкість буття. І від цього  на  Душі було радісно і  спокійною. Як добре, що батюшка встиг відпустити всі  його земні гріхи, а він не шкодував для цього грошей! У доброму гуморі, з передчуттям вічного благоденствія Спонсор   постав перед страшним судом, але вирок був коротким, наче постріл з його улюбленого ТТ.

-У   ПЕКЛО!

Не очікував такого Спонсор,ошукав його хитрий  батюшка. Заволав сердешний:

- Так я ж... давав гроші на позолоту  хрестів та бань церкви, привів до ладу подвір"я, побудував огорожу, придбав батюшці мерседеса, відправив його дочку на навчання до Англії., роздавав  гречку та олію своїм виборцям..... Я ж спокутував гріхи..., молився, не пропускав  жодної служби...! Ставив пам’ятники  та  з усією душею любив і  шанував загиблих ворогів своїх..  Та я ж…

Опубликовано 30.03.2011

На персональном сайте председателя парламентского комитета по правосудию Сергея Кивалова очень мало информации о его политических убеждениях. Нет даже линка

или кнопки на сайт Партии регионов, по спискам которой Кивалов был избран народным депутатом. И это не случайно. Не убеждения, а поразительная гибкость позвоночника позволила Сергею Васильевичу сделать головокружительную карьеру.   Начальство стало замечать Кивалова, когда свежеиспеченный юрист отличился «понятливостью» в работе на таможне и в милиции. И это – будучи преподавателем! Жажда практической деятельности и неумеренные аппетиты чуждого сухой науке «правоеда» привлекали к нему пристальное внимание кланов и группировок, вечно плетущих коррупционные сети.   Кивалова начали продвигать по академической лестнице, дали возможность показать себя в Высшем совете юстиции. Убедившись в полной лояльности Кивалова, экс-президент Леонид Кучма одобрил его назначение в Центризбирком, чтобы выборы были проведены «чисто», только для них двоих понятному сценарию – или общественность просит Данилыча остаться на третий срок или через суды отбирается победа у Януковича.   Далее, как известно, произошел совершенно неожиданный поворот: фирма дочери Кивалова получает неизвестно откуда 21 000 000 долларов, и Кивалов поспешно объявляет Януковича победителем второго тура выборов, выполнив договоренности Кучмы-Ющенко специально не заверив постановление ЦВК о признании В.Януковича победителем, и не передав его в официальную прессу. Также специально не рассмотрев все жалобы, кстати штаб Регионов настаивал именно на соблюдении законной процедуры, тем самым создав прециндент для отмены результатов выборов. И как не ему , «юристу всех годов и народов» было не знать о необходимости дождаться всех решений судов по искам оппозиции?   Многие сочли, что Кивалов получил взятку от «спонсоров» Януковича. Но с тем же успехом в поспешности и в нарушениях установленной законом процедуры, допущенных с легкой руки Кивалова, были заинтересованы и авторы сценария переголосования второго тура в интересах Виктора Ющенко. Ведь именно суета Кивалова на ровном месте создала формальные основания для отмены результатов выборов Верховным Судом. Не «подсуетись» Кивалов, рассмотри Центризбирком все жалобы, и суд не мог бы отменить выборы по формальным причинам! И об этом он с гордостью признался в интервью 2 июня 2005 года «Газете по-киевски» и многим интернет-изданиям.   Уже 8 июля 2005 года посетив кабинет Ющенко Пидрахуй получает известную фотографию «Сереже на долгую память», а также благословление контролировать работу высшего совета юстиции, ЦВК, судов. Таким образом  Серега получил дополнительный расчет за выполненную работу на посту Председателя ЦВК.   В этотже день, 8 июля, переполненный чувствами признательности и любви к своему Президенту, Кивалов дает команду научному совету своего одесского учебного заведения срочно высылать на адрес Банковой просьбу разрешить назвать университет в честь Ющенко.

Верный соратник Ющенко, отправленный руководить Центризбиркомом – Шаповал – вручает Кивалову медаль и грамоту «за весомый личный взнос в обеспечение реализации конституционных избирательных прав граждан Украины и по случаю 10-й годовщины создания Центральной избирательной комиссии». Другой соратник Ющенко, министр обороны Анатолий Гриценко, награждает Кивалова медалью по случаю 15-летия украинской армии…

И это не мешает «правоведу»  в 2009 году, когда стало совершенно очевидна президентское будущее Пчеловода, срочно опубликовать книгу суть которой свелась к описанию всех отвратительных чувств у Кивалова вызванных Оранжевой властью вместе с ее лидером Ющенко.   Не чурался Кивалов и обслуживать интересы БЮТовской мафии. Однажды он подготовил обращение в прокуратуру относительно якобы незаконного видеонаблюдения сотрудниками СБУ за дочерью премьер-министра Евгенией Тимошенко и ее зятем Шоном Карром во время их пребывания в Одессе.

Подбор подруг для беспорядочной личной жизни на «конкурсах красоты», дорогие курорты, аппартаменты, чартеры, всевозможные дутые регалии, дипломы, медальки и верх безвкусицы – памятник себе! – все это показывает истинные представления о жизненном успехе, жлобские «понятия» Сергея Васильевича.

Сейчас пытаясь сконцентрировать в своих руках рычаги судебной системы Пидрахуй снова хочет чтобы результаты выборов 2015 года зависели от его болезненного сознания и личного понимания Законов.   Вывод напрашивается сам — опасно доверять человеку – точнее, моральному оборотню – который позволяет себе врать, не моргнув глазом, грешить и каяться без зазрения совести? Не опасно ли доверять судьбу украинского правосудия такому оборотню, который не бывает верен никому и ничему, кроме золотого тельца и властного корыта? Ведь Сергей Кивалов будет служить любой власти и предаст за тридцать сребренников любого покровителя ради личного благополучия.

Валентин Паньков, профессор, для Национального бюро расследований Украины

 

1 квітня у м. Києві на 2-му поверсі  будинку художників Україні  до Дня сміху відкрилась четверта художня виставка "Карикатуристи України". Організатор виставки "Товариство художників - карикатуристів. На виставці представлено  роботи 10 художників, які співпрацюють та друкують свої твори у журналі "Перець". Відкрив виставку головний редактор журналу "Перець" Михайло Прудник.  Він же вручив нагороди переможцям премії ім. В.Ф.Зелінського за 2009 та 2010 р.р.Почесним дипломом  лауреата  за 2009 рік  відзначений В.Чмирьов.







Виставку не відвідали запрошені Ю.Тимошенко, В.Арьєв (хворий в Австрії), Б.Тарасюк, Т.Мунтян, А.Парубій, Ю.Луценко,ТВ канал СТБ. Зараз з"ясовуються причини відсутності зазначених осіб. За відсутності поважних причин, таких як виклик до прокуратури, перебування у СІЗО, організація  пікетувань, демонстрацій, захист прав людини у суді, розслідування  вчинків казнокрадів, фактів корупції та т.і., по соцальних мережах Facebook, Twitter, на порталі I.UA буде оголошено сувору ДОГАНУ.
Особисто я, на виставці  був дуже радий побачити свого  друга по порталу I.UA - Front-242. Її враження про виставку читати за  посиланням: http://blog.i.ua/user/348153/676558/ . Для Viktor 67, який обіцяв оглянути виставку в інший час, я  залишив  пакет зі своєю книжкою карикатур, та двома примірниками журналу "Ти диви!.."у наглядачки виставки, працівниці галереї "Майстерня".
Виставку можна відвідати з 11-00 щодня окрім понеділка та вівторка. Вхід вільний.
Заходьте, дивіться, коментуйте.

Чому в Україні ліквідуються  загальноосвітні школи?! Великий  «український  поет» А.П.Чехов ще у позаминулому столітті з залізною логікою  переконливо довів їх шкідливість.  Наш Президент, великий шанувальник творчості поета, скористатися його мудрими порадами. От і усе!  Не шукайте, панове, у закритті шкіл  якогось політичного сенсу.      Запрошую особисто пересвідчитися. Читати тут:                                                

З часопису інтелектуального гумору «Ти диви!..» №1 за 1993 рік

 Шановне товариство! Сьогодні вичитав на http://obkom.net.ua/news/2011-03-28/1055.shtml про створення Януковича з діамантом на лобі, гербом України на сідницях та стирчачим членом.У мене виникла ідея розробки пам"ятника Сталіну для його палких шанувальників. Гадаю, через декілька днів проект оприлюдню на своєму блозі. Якщо сподобається, кинемо по колу шапку-бирку для збирання коштів на його побудову, бодай в "Інтернеті". За зразком такі пам"ятники  можемо  встановити Черновецькому - для його любих Київських бабусь - гречкоїдів, "відному мужчине" Януковичу - для закоханих у нього жінок та чиновника, яким він розбивав пики але дозволяв красти,  Симоненку - для запліснявілих вірних Ленінців,  чиновникам уряду - для шанувальників реформ.і т.д.

Журнал інтелектуального гумору "Ти диви!.. (реєстр. №842") я  зареєстрував у "Держкомвидаві" України у 1992 році без жодної копійки хабара.  Головний редактор часопису , знаний сатирик  Юрій Ячейкін ("Вселенські пригоди капітана Небрехи", "Операція "Едельвейс","Кодова назва "Ареса", "Агент Византийской секреты") і  я - Валерій Чмирьов - пенсіонер МВС СРСР,художник-карикатурист журналу "Перець",головний художник  видання, підготували до друку 5 чисел часопису. З них  у 1993 році побачили світ лише два числа. Гіперінфляція не дозволила розгорнути видавницьку діяльність у повному обсязі.  Днями я перечитав  публікації журналу і зрозумів, що не можу не оприлюднити деякі матеріали наших українських письменників гумористів, надруковані у часописі. Зокрема Ю.Ячейкіна, Костя Міхеєва,А.Янченка, перекладача українською англійського гумору В.Васильєва, пародиста Ю.Кругляка ,"Українського поета" А.П.Чехова- який у 1883 році підписувався псевдонімом "Человек без селезёнки", витончених художників карикатуристів - О.Гуцола ( нині мешкає у Білоруці і редагує дитячий сатиричний журнал "Шапокляк",  переможеуь та призер багатьох міжнародних конкурсів карикатури), А.Юна- архітектора, який свого часу спроектував та побудував у Києві добрий десяток престижних будівель, зокрема будинок дитячої творчості на Оболоні.
Моя сьогоднішня  публікація, яку Ви прочитали, присв"ячена  першому сатиричному досвіду видатного українського поета В.Симоненка.