У Києві вшанували князя Святослава, аби пробудити українців

Активісти відзначили річницю перемоги видатного князя над Хозарським царством

У Києві вшанували князя Святослава. Активісти провели марш на честь перемоги руського війська над Хозарським каганатом. В акції взяли участь близько 500 осіб.

Співорганізатор акції Арсеній Білодуб на включенні зі студією заявив, що ідея маршу – підняти дух українців.

"Головна мета, заради якої люди йшли ходою, – це розбурхати вогонь, полум'я боротьби у душах українців, нагадати, що саме український народ – переможець, нагадати славетні сторінки історії, коли ми неосяжні європейські простори завойовували своїми мечами. Чому Святослав? На нашу думку, саме він уособлює в собі всі справжні риси великого українця", – розповів Білодуб.

Юрій Руф - Мова

youtube.com/watch?v=4hdV12hgGe0

Впав російський ракетоносій.

Ми бачимо ще один доказ, як російська держава неспроможна сама запустити космічну ракету.
Це наводить на думку що росіяни як самостійна космічна держава перестали існувати.
youtube.com/watch?v=WSAU1GIZswo

Впав російський ракетоносій.

  • 02.07.13, 20:46
Ми бачимо ще один доказ, як російська держава неспроможна сама запустити космічну ракету.
Це наводить на думку що росіяни як самостійна космічна держава перестали існувати.
youtube.com/watch?v=WSAU1GIZswo

Росія стає напівколонією Китаю

У вересні 2009 року у Росії ухвалили «Програму співробітництва між регіонами Далекого Сходу і Східного Сибіру РФ та Північного Сходу КНР (2009–2018 роки)», яка вражає своїм колоніальним характером. Практично всі заплановані проекти мають бути реалізовані на теренах Росії і пов’язані з видобутком сировини, тоді як переробні й індустріальні потужності створюватимуть у Китаї. Паро це пише Віктор Шатров у статі для «Українського тижня».

Завдяки згаданому документові тільки за офіційними угодами від 2009 року китайці отримали в оренду понад 500 тис. га землі в прикордонних районах російського Далекого Сходу. Зокрема, провінція Хейлунцзян (Північно-Східний Китай) уклала із владою РФ оборудку, згідно з якою дістала право використовувати частину земель для овочівництва, вирощування зерна, розведення худоби й подальшої переробки сільськогосподарської продукції. Загалом у найближчі 5–10 років заплановано реалізувати 158 проектів. Для їх здійснення Китай готовий залучити понад 10 тис. одиниць сільськогосподарської техніки і понад 50 тис. спеціалістів. Окрім цього, Росія віддала в оренду КНР 1 млн га лісу під вирубку. Скільки землі в регіоні мають неофіційно вихідці з Піднебесної, можна тільки здогадуватися.

Китайці вже давно почали за безцінь скуповувати російські ділянки сільськогосподарського призначення, обходячи офіційну заборону на їх продаж іноземцям й використовуючи для цього юридичних осіб через створення спільних підприємств із часткою закордонного капіталу. На практиці ці землі зазнають нещадної експлуатації та обробки величезною масою хімікатів, унаслідок чого продукція, вирощена на них, виявляється небезпечною для здоров’я. А ґрунти поступово виснажуються і стають неродючими.

Активно проникає китайський капітал і на російський ринок енергетичних ресурсів. Так, банки з Піднебесної надали «Роснефти» $6 млрд для купівлі «Юганскнефтегаза», основного дочірнього підприємства ЮКОСу. У 2005 році Китай дістав частку в проекті «Сахалин-3», а потім за $3,5 млрд придбали «Удмуртнефть». Одна з їхніх компаній (CNPC) здобула 49% у спільному з «Роснефтью» підприємстві «Восток-Энерджи», яке вже виграло аукціони щодо розробки двох нафтогазових родовищ в Іркутській області.

В економічному плані Росія є для Китаю джерелом дешевої сировини й ринком збуту готових товарів. Вона великими партіями експортує йому за низькими цінами електроенергію, газ і нафту. Нерівноправний товарообмін із КНР робить РФ фактично її напівколонією. Щороку обсяги взаємної торгівлі стрімко зростають. Коли у 2002-му товарообіг Москви з Пекіном становив $20 млрд, то у 2012-му він сягнув $87,5 млрд. Піднебесна посіла перше місце серед торговельних партнерів РФ, випередивши Нідерланди ($82,7 млрд) та Німеччину ($73,9 млрд). Утім, частка інвестицій КНР у Росію – це лише 0,9% від загального показника, а на Далекому Сході ще менше – 0,7%. Це свідчить про те, що китайці розглядають свою північну сусідку лише як сировинний придаток і ринок збуту дешевих товарів.

фото 21 року Самара Пугачьовський уезд.


Весельчак

Регистрация: 25.07.09
Сообщений: 159
161
Странным образом эти фотки оказались у нас. Дядька мой по молодости в 1960 годах, когда учился в институте, снимал флигель у какой-то женщины, где были свалены старые вещи. Нашел эти фотографии.

Насколько мне известно, эти фото сделал в 1920 годах японский журналист (или шпион?). Фото о голоде в Поволжье. И поехал по железной дороге во Владивосток, чтобы вернуться на родину. Уже за байкалом его перехватило НКВД и до Владивостока он, видимо, не доехал. Так эти фотки оказались в Чите.

Кто был этот человек сейчас уже установить, наверно, не представляется возможным. На фото сохранились приклеенные ярлычки с иероглифами, видимо на японском. Если есть люди, которые могут перевести что там написано, было бы интересно!

9 фотографий
 
[^]
КТ315б
Статус: Offline


Весельчак

Регистрация: 25.07.09
Сообщений: 159
Фото 1 

Голодные фото 1921, Самара, Пугачевский уезд
 
[^]
КТ315б
Статус: Offline


Весельчак

Регистрация: 25.07.09
Сообщений: 159
Фото 2 

Голодные фото 1921, Самара, Пугачевский уезд
 
[^]
КТ315б
Статус: Offline


Весельчак

Регистрация: 25.07.09
Сообщений: 159
Фото 3 

Голодные фото 1921, Самара, Пугачевский уезд
 
[^]
КТ315б
Статус: Offline


Весельчак

Регистрация: 25.07.09
Сообщений: 159
Фото 4 

Голодные фото 1921, Самара, Пугачевский уезд
 
[^]
КТ315б

Люстрація: як українцям очистити владу від "накипу"?

  • 11.06.13, 23:08
Публікації / Статті 
 05-06-13 22:00
191
 

 
 Чому в Україні пробуксовують реформи? Одні експерти вбачають причину в тому, що не реформується держапарат. Інші вважають, що в усьому винні олігархи. Треті взагалі переконані, що жодні реформи в країні неможливі, поки при владі перебуває політична сила, яка стоїть на служінні кримінальних кланів. Ситуація видається безвихідною.

 Але, як говорили ще стародавні лікарі, якщо природа створила отруту, то є і протиотрута. Треба тільки зуміти її знайти та застосувати.

 Сьогодні багато хто починає розуміти, що ситуація в Україні не тішить, оскільки до владного керма зуміли пробитися люди зі сумнівним життєвим багажем: колишні функціонери комуністичної партії, представники радянської "госппартноменклатури", співробітники й агенти КДБ (ФСБ), поплічники окупаційних і авторитарних режимів, казнокради, бандити й інший "накип".

 Яку роль у житті країни можуть зіграти "колишні", видно на прикладі такого політика, як Сергій Тігіпко. Свого часу він очолював молодіжне крило компартії (ЛКСМУ) на Дніпропетровщині. Пізніше, як повідомляли ЗМІ, за рекомендацією помічника одіозного Кучми був призначений віце-прем'єром. Потім був міністром економіки в уряді Віктора Ющенка, який пізніше безсоромно зрадив ідеали Майдану. У 2004 році Тігіпко став керівником виборчого штабу Віктора Януковича, діяльність якого нині символізує Межигір'я, державна урядова резиденція, сумнівним шляхом перетворена на приватну. Преференції пана Тігіпка зрозумілі. Вчителі його – видні всім. І ось 2010 року людина з таким послужним списком раптом насмілюється балотуватися у президенти України. І набирає цілих 13 відсотків голосів виборців!

 Відразу виникло запитання: невже українці досі ходять у "рожевих окулярах" і сподіваються на те, що комуністи, колишні й нинішні, виведуть країну з болота, в яку самі ж її і загнали? Віра така, на жаль, ще наявна, але згаданий успіх Тігіпка пояснюється не тільки цим. Адже він, як відомо, у ході добре проплаченої виборчої кампанії позиціонував себе як демократичний кандидат. В іншому випадку, напевно, не набрав би тих голосів. Подальше входження Сергія Леонідовича у Партію регіонів можна розцінити як зраду виборців, котрі голосували за нього. Воно дуже навіть переконливо засвідчило, який він "демократ". І стало зрозумілим, що на виборах перед ним стояло одне завдання – відтягнути у першому турі голоси в основного демократичного кандидата, Юлії Тимошенко. Фактично, це була операція з уведення виборців в оману і перешкоджання вільному волевиявленню громадян. І ПР провела її просто блискуче.

 Чи треба звинувачувати цю партію у свідомому і досить витонченому обмані громадян? Марно. Такі політсили туго сприймають народну думку, чекати від них великої чесності та відкритості – значить живити ілюзії. Аби люди зняли з носа "рожеві окуляри", потрібно дати їм "інструмент", за допомогою якого вони могли б практично безпомилково визначати придатність того чи іншого кандидата на виборну посаду. Таким "інструментом" може стати лише люстрація.

 Як відомо, люстрація – це вид політичної цензури, практика, яка полягає у законодавчому обмеженні прав деяких категорій осіб на таке: заняття державних посад; професійну діяльність («заборони на професію»); недоторканність особистого життя (допускається публічне розповсюдження будь-якої інформації про походження, деталі біографії). Дані категорії осіб виділяються за професійними, партійними, релігійними або іншими ознаками.

 З посткомуністичних країн у тому чи іншому вигляді люстрацію провели, наприклад, у Чехії, Словаччині, Польщі та країнах Прибалтики. Там "очищення за допомогою жертвопринесень" (так перекладається слово "люстрація" з латинської) проводили, приймаючи закони і впроваджуючи практику недопущення в апарат управління, суди, правоохоронні органи, на інші важливі пости і до установ системи освіти осіб, які скомпрометували себе співпрацею або співучастю у попередній політичній системі. І куди пішли у своєму розвитку після люстрації ці країни? Та вже значно далі вперед за Україну.

 Весь хід подій за останні роки говорить: якби свого часу в Україні прийняли закон про люстрацію, то країна могла піти зовсім іншим шляхом. Такі, як Тігіпко, вже точно не змогли б виконувати роль "троянських коней", що вводять громадян в оману. До парламенту не потрапили б майже два десятки кримінальних "авторитетів" з ПР, про які повідомляв нардеп Геннадій Москаль. У владі не було б багатьох із тих, кого туди категорично допускати не можна. Швидше за все, і пану Януковичу туди дорога була б перекрита. Зате Україна, напевно, вже отримала б статус асоційованого члена Євросоюзу, а він своїм членам, як показує досвід Греції та інших постраждалих від кризи країн, навіть дуже істотно допомагає.

 Потребу люстрації активно обговорювали в Україні у перші роки після здобуття незалежності. У суспільстві ширилася ідея, що без очищення від кадрового "накипу" минулих десятиліть країна занадто повільно одужуватиме від комуністичного чаду. Незабаром після перемоги Помаранчевої революції до Верховної Ради внесли одразу два відповідні законопроекти. Автор одного з них, відомий український дисидент Левко Лук'яненко, людина з найвищим моральним авторитетом, пропонував запровадити п'ятирічну заборону на заняття керівних посад в органах законодавчої, виконавчої та судової влади і ЗМІ України особам, які перебували на керівних посадах в КПРС, КДБ СРСР або були резидентами, агентами, інформаторами або позаштатними працівниками служби безпеки, а також начальниками політичних відділів в Радянській армії і МВС СРСР.

 Інший законопроект зареєстрували депутати Василь Червоній, Андрій Шкіль та Сергій Олексіюк. Вони пропонували обмежити в правах не тільки колишніх співробітників спецслужб, а й громадян, причетних до фальсифікацій виборів президента 2004 року.

 Ці розумні пропозиції не були прийняті. Чому – стало більш-менш зрозумілим у серпні 2009 року, коли були оприлюднені результати дослідження «Люстрація або Україна під владою КДБ», проведеного у межах широкомасштабного громадянського інформаційного проекту. Згідно з ними, практично кожен п'ятий український держслужбовець має критичну ймовірність співпраці з політичною «охранкою» Совдепії – КДБ. Ці дані дозволяють із чималою часткою ймовірності припустити, що до виключення питання про люстрацію з парламентського порядку денного причетні "колишні", тобто  люди, котрі займали високі пости у держапараті й економіці, та бажали зберегти статус-кво. Вони зуміли нав'язати українському суспільству – через "своїх" депутатів – вигідний їм сценарій розвитку країни.

 Восени 2012 року ще один законопроект про люстрацію внесли три депутати ще тодішньої фракції НУНС. Дію документа пропонувалося поширити на осіб, котрі були агентами, резидентами або позаштатними працівниками КДБ до 1991 року, а також таємними інформаторами будь-якої іноземної розвідки. Відповідно до законопроекту, ці громадяни не могли б протягом п'яти років обіймати керівні посади в органах законодавчої, виконавчої та судової влади, правоохоронних органах України.

 Примітно, що серед суб'єктів люстрації у цьому законопроекті названі депутати міських, обласних рад і Верховної Ради, військовослужбовці ЗС України, судді, працівники прокуратури, редактори (заступники редакторів, відповідальні секретарі) засобів масової інформації державної чи комунальної форми власності, керівники вищих навчальних закладів державної або комунальної форми власності. Ось це був би очисний душ для України! На жаль, доля цього законопроекту – під великим питанням.

 Звісно, зовсім видавити з суспільної свідомості питання про люстрацію навряд чи вдасться. Хоча б тому, що пункт про її проведення є в програмах багатьох українських партій, а ВО "Свобода" готує навіть відповідний законопроект.

 А взагалі сподіватися у такому питанні тільки на парламент, в якому "регіонали" контролюють більшість, – ще одна велика ілюзія. Не будуть же вони самі собі перекривати кисень.
 За відсутності дієвого закону люстрацію в Україні можна провести так, як цього не було у жодній країні світу, а саме: на громадському рівні.

 Адже для чого потрібна люстрація? Для недопущення всякої гидоти до влади. Це під силу народу? Цілком, тільки треба його навчити користуватися "інструментом". Якби кожен українець умів проводити означену "очисну" процедуру у своїй голові так, щоб рука його ніколи не поставила галочку у виборчому бюлетені навпроти поплічника авторитарного режиму, до органів управління не потрапляло б стільки "колишніх". Менталітет останніх – в силу вкорінюваних десятиліттями норм і традицій – зациклений на нестримному збагаченні, корупції, придушенні незалежності правосуддя та ЗМІ, нехтуванні думкою народу і правами людини. Це можна викорінити тільки всім миром, громадою.

 Прищепити українцям навик самостійного проведення такого виду люстрації у вирішальні дні виборних кампаній могла б, напевно, тільки об'єднана опозиція. Якщо найавторитетніші діячі опозиції, наприклад, Віталій Кличко та Юрій Луценко, розгорнуть широкий громадський рух за люстрацію – народ, мені здається, може підхопити цю ідею. Не відразу, звісно. Доведеться потрудитися, щоб донести до людей зміст акції та її користь для країни, кожного громадянина: випускати спеціальні пам'ятки і номери газет, навчати активістів і проводити тематичні народні віче... Проведення громадської люстрації може стати одним із тих практичних справ опозиції, які змінять сьогоднішнє доволі прохолодне ставлення до неї з боку основної маси громадян.

 Зрештою, це більш перспективно, ніж витрачати гроші на дорогі всеукраїнські акції з закликами "вставати" без чітко окресленої мети.

 До речі, 2008 року група українських юристів створила громадську організацію «Люстрація». Метою організації є справедлива оцінка і засудження злочинів проти українського народу та причетних до них осіб. "На жаль, впродовж 20 років української незалежності у боротьбі з економічними труднощами Держава не приділяла жодної уваги виробленню національної ідеї. Сьогодні державний службовець не знає такого поняття як національний інтерес, – повідомляється на сайті організації. – Як наслідок, довіра до державної влади впала до критичного рівня, коли влада вже не є легітимною в очах громадян. В Україні спостерігаємо «дефіцит патріотизму», коли між громадянами та органами державної влади існує прірва, тобто вироблення державної політики йде без врахування національних інтересів".

 Фактично, організація вже проводить громадську люстрацію щодо певного кола осіб. На жаль, судячи з її сайту з низькою відвідуваністю, "Люстрація" поки не стала широким громадським проектом. Можливо, в силу елементарного браку коштів та кадрів. Однак накопичений нею цінний досвід може стати відправною точкою для розгортання загальнонародної кампанії з "очищенню за допомогою жертвоприношень".

 Різного роду "колишні", побратавшись з новими "господарями життя", без докорів сумління приносять у жертву інтереси основної маси українських громадян заради власного збагачення. Принести їх у жертву заради країни, майбутнього своїх дітей і онуків – українцям, як кажуть, сам Бог велів.

Суд Лінча повністю схвалюють 15% українців, ще 30% - вагаються

  • 11.06.13, 22:56
Відносна більшість українців вважають самосуд неприпустимим у будь-якому випадку, але кількість прихильників суду Лінча також дуже значна.

 
Повністю виправдовують самосуд 15% українців


Самосуд вважають єдиним способом покарати злочинців 15% українців. Ще 31% вважають, що у цілому самосуд неприпустимий, але в деяких випадках він може бути виправданим.

Як свідчать дані соцопитування, проведеного фондом "Демократичні ініціативи" та Центром Разумкова, найбільше прихильників суду Лінча серед виборців "Свободи" (22%).

Проте відносна більшість громадян (48%) вважають суд Лінча неприпустимим у будь-якому випадку. Порівняно з даними квітня 2012 супротивників самосуду стало більше на 10%.

Дослідження провели Фонд "Демократичні ініціативи" спільно разом з соціологічною службою Центру Разумкова з 17 по 22 травня 2013 року. Опитано 2010 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України. Теоретична похибка вибірки - 2,3%.

За Родіну, за Гітлера!

  • 11.06.13, 00:18
Дивізія "Галичина" брала участь у битві під Бродами. А чим займалися російські дивізії? Наприклад, козаки.

 
УНІАН
Юрій Винничук 
 5 липня 2012 р. Рада ООН з прав людини ухвалила історичну резолюцію про право на свободу слова в інтернеті.


А ще рік перед тим у Женеві на 102-у засіданні Комітету ООН з прав людини було прийнято наступне обов'язкове рішення: "Закони, які переслідують висловлювання думок стосовно історичних фактів, несумісні із зобов'язаннями, які накладає Конвенція на держави, що підписали її, щодо захисту свободи слова і свободи висловлювання думок. Конвенція не дозволяє жодної загальної заборони на висловлювання помилкової думки або неправильної інтерпретації подій минулого".

Що це означає? А те, що навіть переслідування за заперечення Голокосту є неприпустимим для країн, що підписали Конвенцію з прав людини. Дивно, що демократичні ЗМІ "не помітили" цього сенсаційного документу.

"Мислю – отже існую", – сказав Декарт. А я уточню: помиляюся – отже мислю. Нормальна річ помилятися. Але одна річ помилятися через недостатнє володіння матеріалом, а друга – навмисне спотворювати історичні факти або ж свідомо вилучати щось, що тобі не до вподоби чи не вкладається у твою концепцію.

Депутат Партії регіонів Вадім Калєснічєнка розіслав днями нардепам цілу бібліотечку книжечок про "пасобнікав нєофашистов". Аякже – тема ж така гаряча! Нема гарячішої.

Те, що продукти в Україні дорожчі, ніж на Заході, не тема. Те, що й ліки дорожчі інколи в десять разів – теж не тема. І те, що наживаються на цьому саме брателли Вадіка – теж не тема.

А от фашизм – це якраз те. Нагадаю, що це ми вже проходили у 2004, коли Ющенка малювали на бігбордах у формі гітлерівця з піднятою рукою.

Однак "пасобнікав" фашистів Вадік бачить якось дуже однобоко. Він чи то соромиться, чи то завдання такого не мав, але чомусь уникає ширшої розмови про російських "пасобнікав". А тим часом українцям до росіян, як до неба рачки.

Ось яку статистику подає історик Вадим Махно:

"20 советских граждан стали русскими фашистскими генералами;

13 советских генералов и комбригов;

3 генерал-лейтенанты: Власов А., Трухин Ф., Малышкин В.;

1 дивизионный комиссар: Жиленков Г.;

6 генерал-майоров: Закутный Д., Благовещанский И., Богданов П., Будыхто А., Наумов А., Салихов Б.;

3 комбрига: Бессонов И. Богданов М.; Севостьянов А."

І це не рахуючи білогвардійських та тих, що отримали генеральські звання вже у німців.

"Я нарахував на службі у Гітлера,  – розповів В. Махно газеті "Експрес",  – 19 генералів-жидів, 10 генералів-українців і 155 генералів-росіян. А командувати було ким! Якщо підбити підсумки, то сучасні російські науковці вважають, що у складі Вермахту (військ СС, допоміжної поліції і самооборони) служило 500  – 600 тисяч росіян! І, зважте, близько 250 тисяч українців".

Правда, українцями їх вважати можна умовно, бо, коли з концтаборів почали випускати мешканців окупованих теренів, українцями записувалися й росіяни з Курщини, Брянщини, Орловщини й Дону. Ці люди не знали і не розуміли української мови.

Загалом на боці німців українці складали 10-15%. "Галичина" була єдиною українською дивізією СС. Російських дивізій СС було 7 і одна змішана російсько-німецька!

Першою есесівською частиною, сформованою в Україні, було севастопольське відділення "русской криминальной полиции". Город-гєрой виправдав свій титул: кожний 8-й севастополець служив німцям, а не кожний 30-й, як загалом по Україні.

Росіяни та їхні українські блазні витворили справжній міф довкола Другої світової війни. Виходить, що це лише росіяни звільнили Європу від фашизму. А от прибалтійські та деякі кавказькі народи, кримські татари і західні українці стріляли в спину.

Але насправді половину усіх східних легіонів вермахту складали росіяни.

Кремлівські прихвостні чомусь взагалі не згадують Русскую Освободительную Национальную Армія (РОНА), яку організував авантюрист Броніслав Камінський на Брянщині та Орловщині.

У 1944 році РОНА бере участь у придушенні Варшавського повстання, відзначившись небувалим звірством щодо цивільного населення.

Навіть самих німців убивства та грабунки вивели з рівноваги, і Камінський постав перед трибуналом СС та був розстріляний. Цікаво, що цей факт розстрілу німецькі генерали наводили у своє виправдання на Нюрнберзькому процесі.

Дивізія "Галичина" брала участь у битві під Бродами. А чим займалися російські дивізії? Наприклад, козаки. Ці мали дуже почесне завдання виловлювати українців, які ухилялися від примусової відправки в Німеччину, а потім конвоювати їх.

При цьому утікачів розстрілювали на місці. А ще грабували продукти на селах та воювали з партизанами. Ну, і звісно ж палили села, які запідозрено у контактах із партизанами. Коли ж німці почали відступати, то й тут згодилися гарні російські вояки – вони палили села уже просто так, при відступі.

І щойно на Волині цим русскім витязям дали відсіч партизани УПА – вони їх почали нещадно вбивати. Так що до Галичини дійшли уже не дивізії та бригади, а лише кілька полків. То хто ж кому стріляв у спину?

Колаборанти були й серед євреїв. "Наряду с жыдовскими комитетами в гетто были созданы жыдовская вспомогательная служба правопорядка, которая подчинялась местным руководителям СС и полиции, – пише В. Махно. – Самыми крупными из них были подразделения жыдовской  полиции Львова  – 750 человек.

 Начальник Дубровицской городской украинской вспомогательной полиции Ровенской области К.Коваленко, активный участник "решения" жыдовской проблемы в Ровенской области, казнён в 1950 г. под своей настоящей фамилией Хаим Сегал.

 Одессит Карцев, организовавший банду коллаборантов из 60 человек, казнён в 1947 г. под настоящей фамилией Гершман.

 Русский старший полицай Иванов, активный ликвидатор жыдов в Смоленске, казнён под своей настоящей фамилией Фридман".

А у Криму? Гадаєте там лише татари були колаборантами? Ні, росіяни теж співпрацювали.

"В местечке Тавель Симферопольского района в декабре 1941г. сформирован казачий (русский) разведовательно-диверсионный отряд – первое коллаборационное формирование Крыма, – пише В. Махно. – 11-й полевой армией в феврале 1942 года в г. Симферополе был сформирован 5-й Казачий (русский) эскадрон Вермахта

 Таким образом, по состоянию на март 1942 года, в Крыму на службу немцам перешло около 25-30 000 человек".

Але! Татари та місцеві вірмени й німці складати тільки трохи більше половини, а решта – росіяни.

Після звільнення Криму і після депортації кримських татар, греків, болгар та вірмен, в Криму за колабораціонізм було засуждено 2 882 осіб. В тому числі: росіян – 1917, українців – 340, циган – 311, жыдов– 17.

Сама ж УПА ніколи не була галицько-волинською. Бійцями УПА було чимало українців з усіх регіонів, ба навіть в УПА воювало 3 000 російських козаків, 3 000 бійців Туркестанського легіону і до 1000 осіб з кавказьких частин Вермахту й поліції.

По війні з совєтською владою воювали не тільки українці і прибалтійці. "В Орловской, Брянской и Курской областях РСФСР до начала 1951 года под именем "Зелёная армия Роздымахи" действовали остатки РОА, РОНА, РННА и частей "Русской народной стражи" и полиции. В Белоруссии антисоветские отряды действовали до 1956 года".

Отакі цікаві відомості можна почерпнути з книжки Вадима Махна "СПРАВОЧНИК. Полный перечень ОБЪЕДИНЕНИЙ и СОЕДИНЕНИЙ 3-го Рейха из граждан СССР и эмигрантов, а также из жителей Прибалтики, Западной Белоруссии и Украины".

Коли, товаришу Вадік, почнете його розсилати нардепам?

Юрій Винничук

Богдан лисиця. боги.

  • 08.06.13, 22:20
ЗАВЕРШЕННЯ ЕПОХИ ХРИСТИЯНСТВА ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ 
 БІБЛІЯ ПРО ПАДІННЯ МОСКВИ 

 І прийшов один із семи ангелів, котрі мали сім чаш, і сказав мені: «Підійди, я покажу тобі суд над великою блудницею, яка сидить на багатьох водах. З нею блудодіяли королі земні, і жителі землі впивалися вином її блудодіяння». І повів мене в пустелю, і я побачив там жінку, яка сиділа на звірові багряному. 

 Ця жінка – це місто Москва. Назва Москва є варіацією слова Міцраїм (Єгипет). В розділі, присвяченому Самару, продемонстровано походження бабилонян від єгиптян, а також що слово “Бабилон” є варіацією слова “Міцраїм”. Отже, 

 МОСКВА = БАБИЛОН = МІЦРАЇМ (ЄГИПЕТ). 

 Москва, як третій Рим є шостим Бабилоном. Величезна територія Кацапії (з Сибіром і Далеким Сходом) пересікається такою великою кількістю рік, як не пересікається жодна інша країна світу; озеро Байкал є найбільшим на планеті резервуаром прісної води. Тут води означають багато народів, на які поширила свою владу Москва. 

 Цей звір був весь покритий богохульними іменами, і було у нього сім голів і десять рогів. І жінка була одягнена в порфіру і багряницю, і була прикрашена золотом і коштовними каменями та перлами, і тримала золоту чашу в руці своїй, наповнену мерзотами і нечистотою свого блудодійства. І на чолі її було написано ім’я: «Таємниця. Бабилон велика (назва Бабилон жіночого роду – Б. Л.), мати блудницям і мерзотам земним». 

 Бабилон велика – це Москва велика. Червоні кольори, в які одягнена жінка є символічними кольорами для Москви і Кацапії. Червона площа і червона фортеця є центром Москви. Червоний прапор і червона зірка ще й досі залишаються для переважної більшості кацапів символами Кацапії. Герби Москви і Кацапії мають червоний фон. Армія Кацапії довгий час називалася «червоною», і сьогодні більшість кацапів так її називають. Червоний колір – це колір крові, колір опричнини, червоного терору, репресій, ГУЛАГу, масштабних голодоморів і депортацій цілих народів, які проводила Москва. Москва зробила «червоним» Китай, планувала і планує зробити таким цілий світ. 

 Місто Москва перетворилося на величезний мегаполіс, який паразитує на тілі кацапської імперії. Парадоксально, але панівною групою в Кацапії є не взагалі кацапи, а тільки «масквічі» – населення власне Москви. В Кацапії не люблять «масквічєй», вважаючи їх зарозумілими і пихатими. Навіть своєю мовою «масквічі» намагаються відрізнятися від решти кацапів. В Москві сконцентровано понад 85% фінансових і понад 95% інформаційних ресурсів країни. 

 Фактор Москви руйнує і асимілює не тільки народи, які потрапляють до складу імперії, а й самих кацапів. В Москві склалася загрозлива і парадоксальна ситуація для етнічних кацапів, які зараз тут у переконливій меншості. На 10,5 млн. населення Москви кацапів тільки 3,3 млн або 31%. Решту складають представники інших національностей. Так, в Москві проживають: 
1,5 млн. – азербайджанці (з 1989 р. їх кількість тут зросла в 75 разів; вони зосередили в своїх руках майже всю міську ринкову торгівлю); 
900 тис. – татари; 
600 тис. – вірмени; 
500 тис. – євреї; 
350 тис. – грузини; 
300 тис. – цигани; 
250 тис. – чеченці; 
240 тис. – в’єтнамці; 
200 тис. – таджики; 
200 тис. – китайці і т. д. 

 Повільно вимирають етнічні кацапи на всій території Кацапії. Дитяча смертність в Кацапії в 1,5 рази вища, ніж в середньому в світі; безпритульних дітей до 4 млн; щороку відбувається біля 7 млн. абортів; сільське населення вимирає внаслідок епідемії туберкульозу. 

 Отже, населення Кацапії повільно вимирає. Самі кацапи говорять, що імперія повернута проти них. Американський президент Р.Рейган називав Кацапію-СССР «імперією зла». 

 Я бачив, що жінка була упоєна кров’ю свідків Ісусових; 

 В розділі «Християнство в Кацапії» було продемонстровано, що в усі часи в Кацапії переслідувалися і переслідуються християни. 

 бачучи її, я був сильно вражений. І сказав ангел мені: «Що ти так дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки цієї і звіра, який носить її і який має сім голів і десять рогів. Звір, якого ти бачив, був і нема його, і вийде з безодні, і піде в погибіль. І здивуються ті з живих на землі, імена яких не вписані до книги життя на початку світу, коли побачать, що звір був, і нема його, і з’явиться. Щоб все це зрозуміти, потрібна мудрість. Сім голів – це сім гір, на яких сидить жінка. І сім королів, з котрих п’ять померли, один є, а останній ще не прийшов. І звір, який був і якого нема є восьмий з числа семи, і в загибель іде. 

 Десять рогів, що ти бачив, є десять королів, котрі ще не одержали королівства, але приймуть владу зі звірем, як королі, на одну годину. Вони мають одні думки і передадуть свою силу і владу звірові. Вони будуть вести битву з Агнцем, і Агнець переможе їх, бо Він Владика над владиками і Король над королями, а ті, що з Ним, вони покликані, вибрані і вірні». 

 Звір – це дракон, який згаданий також в Об. 12:1-17; 13:1-18; 16:13 і цим драконом є диявол. Але драконом Біблія називає також Єгипет – Пс.87:4; Іс.51:9. Єгипет в Біблії – символ рабства і гріха. Кацапи походять від єгиптян і Московія/Кацапія – це Єгипет-дракон. Отже, жінка-Москва сидить на Єгипті-Московії-драконі і паразитує на ньому. 

 З Кацапії почне творитися світова держава. Кацапія почне об’єднуватися з іншими країнами. „Сім гір, на яких сидить жінка” – це вказівка на Рим. Москва проголосила падіння „двох Римів” а себе проголосила „Третім Римом”. 

 І каже мені: «Води, що ти бачив, де сидить блудниця, то люди, і народи, і племена, і язики. А десять рогів, які ти бачив на звірові, вони зненавидять блудницю і розорять її, і роздягнуть її, і з’їдять тіло її, і спалять у вогні. Тому що Бог поклав їм на серце виконати волю Його і віддати королівство їхнє звірові, доки не здійсняться слова Божі. 

 В Кацапії будуть проводитися небачені ніколи раніше репресії і винищення населення. При цьому армія Кацапії буде використовуватися для агресії проти країн, які добровільно не увійдуть до світового союзу. Репресії і винищення кацапів Іваном IV чи Сталіним будуть здаватися незначними порівняно з тими масовими репресіями, які мають прийти на Кацапію. Потрібно відмітити, що репресії Сталіна не завадили йому завоювати пів-Европи. Якби ж Гітлер не випередив Сталіна і він напав першим, той завоював би всю Европу, а потім і весь світ. 

 А жінка, котру ти бачив, є велике місто, що володарює над королями земними». 

 Пряма вказівка на те, що Бабилон – це місто, а не якась церква чи народ. 

 Якщо врахувати, що кацапи походять від єгиптян, є спорідненими з бабилонянами і є правонаступниками імперії Чінгісхана, що з давніх часів у Кацапії йде пропаганда, що Москва – 3-й Рим, з’являється наступна закономірність: 

 Бабилон -> Мідійсько-Перська імперія - Бабилон-2 -> Імперія Александра Македонського - Бабилон-3 -> Рим - Бабилон-4 -> Костянтинополь (Східна Римська імперія) - 2-й Рим - Бабилон-5 -> Москва = глобальний Міцраїм/Єгипет = світова імперія Чінгісхана = 3-й Рим = Бабилон-6 

 Знаковим є те, що і Бабилон, і число «6» не є Божими символами. «6» є числом людським, говорить Біблія і Бабилоном №6 є Москва. Бабилон є символом об’єднання людства без Бога, самообожнення людства і катастрофи. 

 Після цього я побачив іншого ангела, який сходив з неба. Він мав велику владу, і земля освітилася від слави його. І вигукнув він гучним голосом: «Упала, упала Бабилон велика, блудниця! Вона стала оселею демонів і пристановищем усякому нечистому духові… Бо лютим вином свого блудодіяння вона напоїла всі народи. Королі земні блудодіяли з нею, і купці земні розбагатіли від великої розкоші її». 

 Новий економічний порядок світового союзу принесе певне економічне піднесення. Кацапія є надзвичайно багатою ресурсами країною. 

 І почув я інший голос з неба: «Вийди від неї народе Мій, щоб не бути вам учасниками в гріхах її і щоб не зазнати покарань її, бо гріхи її досягли аж до неба, і Бог пригадав неправди її. 

 В певний час християни залишать Москву. 

 Відплатіть їй так, як і вона відплатила вам, і вдвоє відплатіть їй за діла її; у чаші, в якій вона готувала вам вино, приготуйте їй подвійно. Скільки вона себе прославляла і жила в розкоші, стільки мук і горя завдайте їй, бо вона говорить у серці своєму: «Я сиджу на престолі королевою, я не вдова і не побачу горя». За те в один день кара на неї прийде, і смерть, і плач, і голод, і буде спалена вогнем, бо сильний Господь Бог, Котрий судить її». 

 І королі земні, котрі блудодіяли з нею і розкошували з нею, будуть оплакувати її і голосити по ній, коли побачать дим від пожежі її. Стоячи здалеку від страху мук її та говорячи: «Горе, горе тобі, місто велике Бабилон, місто могутнє! Бо за одну годину прийшов суд твій!» І купці земні заплачуть і заридають за нею, бо ніхто не купує вже товарів їхніх… 

 Радій з цього небо і святі апостоли та пророки, бо за вас звершив Бог суд над нею. 

 І один сильний ангел взяв камінь, подібний до великого жорна і кинув у море, говорячи: «З такою швидкістю скинута буде Бабилон, велике місто, і вже не буде його. І голосу гуслярів, і співаків, і сопільників, і трубачів уже не буде більше чутно в тобі, і жодного митця і мистецтва не знайдеться в тебе, і шуму жорен вже не буде чутно в тобі. І світло світильника вже не засвітиться в тобі, і голосів наречених вже не буде чутно в тобі. Торговці твої були великими світу цього. Чародійством твоїм були введені в оману всі народи земні. І в ній знайдена кров пророків та святих, і всіх убитих на землі» (Об’явлення 17-18). 

 Після падіння Москви це місто ніколи не відродиться. Павло Штепа говорив, що кацапська література – найбільше пророкуюча література в світі. Вона вся просякнута тривогою, віщуванням, передчуттям якоїсь катастрофи, що надходить. Чимало кацапських письменників XIX ст. відчували, що Кацапія стоїть над безоднею і ось-ось упаде в неї. Ф. Достоєвський писав про цю імперію, коли її столицею ще був Петербург, що « …імла стоїть над нашою столицею. А що станеться, коли та імла піднесеться вгору і розсіється? Чи не піде з тою імлою і не щезне, як та імла, наше гниле місто? Чи не лишиться лише фінське багно, а серед нього бронзовий вершник на гарячому загнаному коні»… Кацапію «вздернул на дыбы Медный Всадник». Але ж не можна вічно «на дибах». І весь жах у тому, що «опустити копита» – це упасти в безодню» (22, с.349). 

 Отже, західна цивілізація, яка першопочатково називалася західно-християнською, має всі перспективи об’єднатися у майбутньому з Кацапією-Єгиптом, Третім Римом, шостим Бабилоном. У Біблії Єгипет є символом рабства і гріха. Якщо західна цивілізація не візьме уроку з долі східнохристиянського суспільства, свого суспільства-близнюка, якому дали світову державу кочовики-турки, монголо-кацапське суспільство, яка по своїй природі є психологічно кочовим, накине світову державу західному суспільству. Пророк Даниїл сказав, що Бабилон буде розбитий каменем, що впаде з Гори Божої.