Вы когда-то слышали о 14й бригаде? Нет?
- 15.12.15, 12:58
Так, на найбільшому у східній Україні ринку “Барабашово” працюють десятки тисяч іммігрантів з країн третього світу. Якщо 5-6 років тому їх було близько 25 %, то зараз їх більше 50 % від загальної кількості торгівців.
Якщо ж рахувати товарообіг, то на долю іноземних підприємців припадає біля 75% товарообігу. Причому граничні рівні товарообігу, встановлені для спрощеної системи оподаткування, перевищуються у сотні тисяч разів. По суті, ринки України перетворилися у неконтрольовані вільні економічні зони, до яких всіма можливими засобами прагнуть дістатися і закріпитися на них іммігранти з інших країн. На жаль, держава зовсім не приділяє уваги такому явищу як “напівлегальна“ імміграція, яка тісно переплітається з нелегальною. Так, українське законодавство, наприклад, дозволяє іноземцеві, який прибув до нашої держави на навчання, займатися підприємницькою діяльністю, і , зокрема, за спрощеною системою оподаткування, яка в свій час була створена для розвитку дрібного українського підприємництва, зменшення безробіття серед українців, створення прошарку середнього класу, і зовсім не для розвитку іноземного підприємництва на території нашої країни. Оподаткування за спрощеною системою досить незначне : 100 гривень_- фіксований податок, 200 гривень – єдиний податок, ринковий збір – 70-80 гривень на місяць. Тобто, іноземець, який торгує на базарі, сплачує до державного та місцевого бюджетів 170-280 гривень на місяць. Для порівняння: український робітник з зарплати в 3000 гривень сплачує тільки прибуткового податку 450 гривень, без урахування внесків до фондів соцстраху і пенсійного фонду. Такі незначні пільгові суми оподаткування були встановлені в першу чергу для сприяння розвитку підприємництва та зменшення безробіття серед громадян України, адже за 70 років радянської влади підприємництво та приватна ініціатива, приватна власність суворо заборонялися і стримувалися державою. Напевне, була зроблена помилка, коли займатись дрібним підприємництвом за спрощеною системою дозволили іноземцям. На жаль, наше законодавство дозволяє займатись підприємницькою діяльністю, (торгівлею), іноземним громадянам, які легально перебувають на території України, навіть якщо вони не знають жодного слова російською або українською. Це створює значні проблеми як для покупців, так і для контролюючих органів. Коли підприємницька діяльність в Україні тільки розпочиналась, необхідно було отримати ліцензію на торгівлю, а для цього, в свою чергу, отримати мінімальну освіту в навчальному центрі, скласти іспити, отримати свідоцтво про освіту, в якому мало бути зазначено “продавець третьої категорії”. Потім ліцензування торгової діяльності скасували. Цілком зрозуміло, що іноземні громадяни не мають ніяких знань щодо правил торгівлі, захисту прав споживачів, своїх обов`язків перед покупцями. Наприклад, як вони видадуть покупцю товарний чек, квитанцію, інший письмовий документ, що засвідчує купівлю товару? (ст. 155-1 КпАП “Порушення порядку проведення розрахунків із споживачами”). Невидача документа, який підтверджує факт купівлі товару, веде до порушення прав споживача в випадку заміни або повернення неякісного товару. ( ст.156-1 КпАП “Порушення законодавства про захист прав споживачів”) Відповідно до “Порядку провадження торгової діяльності і правилами торгового обслуговування населення”, пункт 24, “продавець на вимогу покупця повинен надати йому повну інформацію про виробника, основні споживчі якості та безпеку товару і його ціну”. Якою мовою іноземець надасть цю інформацію? Але незручності для покупців – це дрібниці порівняно з іншими проблемамиправоохоронних та контролюючих органів при перевірках іноземних громадян. Іноземці, навіть знаючи нашу мову, роблять вигляд, що нічого не розуміють, можуть пред`явити патент або інший документ, оформлений на іншого іноземця (адже іноземці певних націй схожі один на одного). В разі скоєння правопорушення правоохоронцям дуже складно притягнути їх до відповідальності, – потрібен перекладач, протокол необхідно складати двома мовами і таке інше. Зрозуміло, що правоохоронні і контролюючі органи намагаються не створювати собі зайвого клопоту і спрямовують всю свою увагу на українських підприємців.
Осматривая столицу, Виктор Федорович выдал такое, что и Лене-космосу, то есть киевскому градоначальнику, не снилось. Осматривая столичные заторы, Янукович заявил, что высшим госчиновникам нужно побыстрее менять вид транспорта. Чтобы из-за их поездок по столице не перекрывать движение, премьер предложил пересесть на вертолеты. По его словам, он сам испытывает дискомфорт, когда из-за него милиция перекрывает дороги, тем самым провоцируя гигантские пробки.
Подробности тут: http://novosti.dn.ua/details/51384/
Сам я не футбольный фанат, но ТАКОЕ обойти вниманием не могу. Рекордный счёт сезона для высшей лиги Украины, да ещё при весьма показательной демонстрации на трибунах… Впрочем, обо всём по порядку.
Итак, 19 августа 2007 года на киевском стадионе «Динамо» состоялась очередная игра. Киевские динамовцы принимали команду «Карпаты» из Львова. Приняли красиво: забили гостям 6 голов и помогли им забить себе седьмой. Три мяча пропустили и сами киевляне… но ведь не всё коту Масленица!
Однако, что ж это я про наше, про славянское? Из 10 голов 5 забили спортсмены с очевидно ненашими фамилиями: Бангура, Корреа, Батиста. Впрочем, не наши у них не только фамилии, но и все внешности и внутренности. Я даже не о том, что Бангуру зовут Исмаэль. И не о том, что он чернее полтавской земли (хотя он таки чернее!)… В своём интервью лейб-репортёру клуба «Динамо (Киев)» он признался, что каждый свой забитый мяч он отмечает сенегальским национальным танцем.
Вот так, дорогие соотечественники! Теперь на каждом стадионе, где играют динамовцы, всем болельщикам (которых может быть и 20, и 50 тысяч) навязчиво предлагается изучать сенегальские танцы! Смотрите на «легионеров», сограждане! Завидуйте странам Африки!
И забудьте о временах, когда то же киевское «Динамо» било хвалёных европейцев чисто белым составом. Забудьте о массовом спорте Советского Союза и нацистской Германии! Ведь это же тоталитаризм – всех приобщать к спорту! Это же насилие – всех принуждать к здоровью! Оставьте массам табак и коноплю, спирт и первитин, клей и телевизор – а честь украинских клубов защитят и купленные за большие мегабаксы иностранцы.
Ведь, право же, гораздо проще купить одного готового футболиста – чем растить миллионы спортсменов-любителей и отбирать из них десятки действительно талантливых будущих звёзд. Ведь гораздо проще продать спортплощадки под уплотнительную застройку – чтобы потом часть вырученных денег отдать подшефному клубу на покупку очередного «легионера»…
Так всё гораздо проще – кроме одного: придётся объяснять неискушённому отечественному зрителю, что чёрный нападающий Бангура – это тоже свой; что его успех на поле против защитников-украинцев и вратаря-украинца – это не позор нашей нации, а совсем наоборот; что без сенегальцев, нигерийцев и прочих «детей трансферта» нашему спорту не выжить… Адски трудная это работа. Не всегда получается.
Вот и в этот раз неизвестные зрители в секторе гостей (львовян) развернули полотнище, похожее на флаг Немецкой национал-социалистической рабочей партии. Возможно, они хотели напомнить собравшимся об олимпиаде 1936 года, на которой Германия показала выдающиеся результаты. Возможно, они хотели потребовать от руководителей и попечителей клубов принимать в состав команд именно и только наших соотечественников. А может быть – просто пожелать победы футболистам: ведь именно эту фразу – «Слава победе!» – львовский и киевский секторы кричали друг другу. Правда, кричали на немецком языке. Не на сенегальском – и то слава Роду…
Несмотря на то, что никаких украинских законов эти люди не нарушили (кроме регламента УЕФА и правил проведения спортивных мероприятий в Украине - прим. редакции wb) в дело вступила пропагандистская машина, начиная с ресурса http://football.ua. Анонимные авторы статей и комментариев требовали наказать, оштрафовать, дисквалифицировать львовскую команду за вышеописанное поведение её болельщиков. В результате руководство «Карпат» открестилось от участников демонстрации на трибуне, обозвало их «нелюдями» ( http://www.fckarpaty.lviv.ua/cat/newsukr/?news_id=1662 ), опубликовало на своём официальном сайте картинку с выбрасываемой свастикой и заявление начальникам МВД и СБУ с требованием привлечь к ответственности участников демонстрации.
Не совсем, правда, понятно: по какой статье привлечь? Ведь в Украине, в отличие от дикого Запада и не менее дикой РФии, демонстрация нашей национальной символики не запрещена. А свастические символы на землях нынешней Украины чертят уже третью тысячу лет – это как минимум.
Есть мнение, что вся эта история, высосанная из несуществующего древка красно-бело-чёрного полотнища, отражает важнейшее противоречие нынешней Украины: с одной стороны, хочется быть вместе с кем-то большим и сильным (с Европой, с Америкой, с Россией… – вариантов много); с другой же – хочется быть собой, быть казаками, быть вольными. Короче: быть С кем – или быть КЕМ?
Это противоречие сословное. Причём желание прибиться к кому-то отражает чаяния хлопов, смердов, чади. Стремление же воинов, ратников, казаков – своя земля, своя воля, своя команда. Почему-то именно это здравое стремление нынче пытаются заклеймить «фашизмом» и отправить на свалку.
Впрочем, это уже не спорт. Это – борьба за выживание, за Род, за землю. Футбольные поля мы уже проиграли. Трибуны пока наши. Надолго ли?
Богудан Змий. специально для "Віче"
http://www.white-blue.kiev.ua/news/324.htm