Філіжанка міцної кави, хрустка скоринка несподівано зовсім холодним ранком, тепла посмішка, знятий з руки годинник,
час згубився і почувається винним,
хто сказав, що світанок не може буть яскравішим?
ніжність світиться крізь шпаринку,
на вустах залишився присмак мигдальний,
сонце жевріє,як востаннє,
і долоні шукають притулку...