Приваблива фігня?

Мене давно дивувало і продовжує дивувати те, як погано наші люди ставляться до своєї культури і як легко переймають все чуже. Ні, ну насправді, невже слов’янство таке убоге і нікчемне? Мова ж іде не тільки про останні роки – он протягом досить довгого часу в Росії серед аристократії спостерігалось затьмарення усім французьким – оці всі гувернантки, «мамА» і «папА», кривляння імен, копіювання одягу і світських заходів… Хтось один, здається Петро І, з легкої руки вніс таку моду, а стадо підхопило і понесло. І чого такого цікавого вони знайшли в тих жабоїдах?

Зараз ситуація не краща. Американська фастфудна їжа і пійло, дивні чужі свята – Валентина і Хелоуїн, пірсинг – на секундочку, спадок диких туземних племен і т. д.

Та окремо хочеться пройтись по східній культурі. Не тому, що вона гірша чи краща за західну, просто незрозуміла. Абсолютно незрозуміло для мене, що там можна знайти цікавого. Навіть уже ті ж французи, які європейці, або американці, які походять від європейців, хоч чимось ближчі.

А там – зовсім інша культура, чужий незрозумілий світогляд, часто ще й вирощений в ізоляції від зовнішнього світу, нетипові системи цінностей і структури суспільства. Хоча, в принципі, цього достатньо, щоб доморощені нон-конформісти захлинались слиною від кайфу.

Але ж не настільки сильно, як це спостерігається!

Ну, ще можна спробувати зрозуміти Тибет. Принаймні, здатність деяких тамтешніх жителів прожити довжелезне життя у гармонії з природою заслуговує на повагу. Буддистські таїнства, аскетизм, медитації, відчуження від метушні. Єднання зі світом, єднання з собою, єднання з нічим… Щось мене понесло. Все одно ви всі надто гамірні і заклопотані, щоб доторкнутись до цього.

Що ще? Індія. Неймовірно бідна і перенаселена країна, де можна змарнувати життя, просто народившись у нижчій касті. Жінки з потворними цятками на лобах і без прав. Специфічні фільми із специфічними співами, від яких хочеться застрелитись.

Японія. На Японії треба зупинитись докладніше, все ж вона стала останнім часом ледь не еталоном технологічності і еволюції. Правда, тримається там усе на націоналізмі, від якого у нас багато хто традиційно сахається. А їхній націоналізм – то справжній натурпродукт. Навіть сусідні нації однієї з японцями раси у них не надто шануються, ті ж китайці чи корейці, не кажучи про маленькі народи, типу гіляків із Сахаліну. А які досліди чинили вони над полоненими у своїх концтаборах під час Другої Світової – німецькі фашисти нервово курять.

А ще у них є аніме. За масштабами ураження мозку як мінімум підлітків, його радше треба відносити до психотропних речовин, але аж ніяк не до мультфільмів. Тим більше, окрім специфічного стилю зображення персонажів, деякі піджанри відверто зводяться до одностатевого сексу і педофілії. Милі дитячі мультики.

Нарешті, у японців є справжній талант робити фільми жахів. Без іронії. От за фільми жахів їм велике спасибі. Амінь.

Цей список можна продовжувати, але суть має бути і так ясна – ми повелись на бренд. Красивий образ, особливо враховуючи його віддаленість і недосяжність. І насправді суші або індуїстські вбрання нічим не кращі за американські гамбургери і джинси.

Бо більшість орієнтованих на схід гадки не мають, що він представляє з себе насправді. Вони не жили у перенаселеному облізлому індійському місті, не знаходились серед китайців, у яких нормальним вважається ходити по столу чи пердіти на людях. Не знають, що в Японії вони завжди будуть другосортними людьми з обмеженими правами і ніколи не отримають громадянства.

Тому і міняють добрі радянські мультики на мальованих дебілів з виряченими очима, кримські пляжі – на тайські бордельні курорти, рідну музику – на гіпнотичні мантри.

Ні, може я чогось не розумію? Ну поясніть мені, що такого ви там знайшли? І чим воно краще за своє, рідне?