А.Ахматова.Перевод мой.Продано.

Тобі скоритися? Не сходь з ума...Скорюсь я тільки під Господню волю. Не хочу більш тривоги,ані болю.Кат чоловік мені,і дім його--тюрма. Та бачиш...адже я прийшла сама...Родився жовтень,вітер вив у полі...і тепло так було в твоїй неволі,а за вікном--лиш холод та пітьма.Так пташка перелітна б*є об скло всім тілом своїм в люту непогоду,до крові розбиваючи крило...Весна. Я знову хочу на свободу...Прощай...Молюсь,щоб Бог благословив тебе за те,що мандрівницю в дім впустив.