Серед шуму, гаму, крику, До якого трохи звик, Ти наполовину дикий, Як печерний чоловік. Свист повітря, хмари пилу, Хруст граніту на зубах, Ти довбеш бетонну брилу Із відбійником в руках. Піт замішаний цементом Бетонує шию й лоб Не біда, бо цим моментом Треба скористатись, щоб Раз на місяць жінка й діти Були раді, що ти є, Хоч на день могли зрадіти, Й знову взятись за своє. Ти в уяві жінки ворог, Її молодість згубив, А життя прирік на морок, Проблем на плечі...

Читати далі...

Зі мною кояться якісь дива, Такого не бува в цю пору року, Такі, що не складаються в слова Сигнали серце посилає мозку. Він не погоджується вірити у те, Що по очах змогли ми прочитати, Давно забуте почуття святе Він хоче сухій логіці піддати: "Забудь, не тут, не зараз, не туди, По вуха закопайся у роботу, Втечи, не думай, викинь з голови, Із серця..." Стоп! Оце вже ти занадто! Жену від себе цей тваринний страх, І сенсу з цих думок не має жодна,- Я відключаю мозок, серце...

Читати далі...