хочу сюда!
 

Ирина

49 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 49-60 лет

Вчителі і Майстри....

  • 12.08.15, 11:30
В чому ж відмінність між ними?
Все дуже просто насправді, але інформація знову не з «приємних»...
Відмінності дійсно не дуже помітні для недосвідчених «шукачів»...
Перше, що кидається в очі — у вчителів завжди повні зали людей...
Це нормально, розум жадає відповідей, розваг, надій, перспектив...
І йде туди з радістю і задоволенням...
Якщо вчителі і руйнують старі догми, то натомість завжди дають нові...
І ці догми завжди більш красиві і витончені, і ними можна поділитися зі своїми друзями, навіть родичами...
Ви залишаєте ці зустрічі окриленими, одухотвореними, знаючими...
Повні нових концепцій, планів, цілей, перспектив і надій!..
Вчителів люблять, розуміють і ставляться до них з повагою.

Майстрів не люблять, не розуміють, вони дратують і навіть бісять...
Але до них теж ходять, їх шукають, але не «тому що», а «всупереч усьому»...
Всупереч тому, що нудить, серце вискакує з грудей, а черепна коробка не витримує внутрішнього тиску від процесів, які починають в ній відбуватись...
Всупереч страху, від якого волосся стає дибки, а руки і ноги терпнуть і німіють, але все одно хочеться бігти світ за очі, щоб втекти...
Майстри не заграють з вашими надіями, планами та перспективами...
Вони просто руйнують ВСІ вірування і догми, нічого не даючи взамін!
Ви втрачаєте опору, ви летите в безодню, вам не комфортно, ви перелякані... Що далі? Все валиться з рук, ніяких перспектив, ви втрачаєте всякі надії вибратись... І знову бажання тікати...
Після кожної розмови ви стаєте все більш спустошеними, розгубленими, безнадійними...
Немає навіть мови, що ви зможете поділитися цим з друзями, просто НІЧИМ..., а рідним про те взагалі не розкажеш...
Вас «стирають», ви таєте на очах, все менше важливості, менше чіплянь, ви боїтеся розчинитися, бо вас ніби не стане.
Але з кожною зустріччю щось відбувається десь там, а де, ви не можете пояснити, у вас щось пробуджується, виривається назовні, час від часу роблячи вас іншими, не зрозумілими навіть самому собі...
Щось справжнє, те, що заховане за тоннами фальші і брехні...
Як лушпиння з цибулі, з вас злазять всі переконання, що приймаються за ФАКТ...
Одного разу, виникає Великий Сміх, який стирає залишки «вашої» важливості...
І виходити після цієї зустрічі вже абсолютно «нікому», як і просвітлюватися...
Ви виявляєте дуже простий ФАКТ, що ТЕ ЩО Є — ПРОСТО Є!!!
І цей факт не потребує затвердження, ні в запереченні, ні в прийнятті!..

1

Комментарии