Те що наболіло..

Іноді буває так сумно, що хочеться втікти.. але врешті розумію що тікати від себе немає сенсу... Тоді я завжди починаю руйнувати те що будувала довгий час. Руйную поступово, але вже безповоротньо.. Останнім часом не може зрозуміти себе. Не можу зрозуміти що хочу. Кидаюсь від одного до іншого і врешті зупиняюсь посередині. Здається потрібно вийти з цього замкненого кола, але завжди є щось що відтягує момент який рано чи пізно станеться.

Знаю хто я, але не можу себе знайти.. Чи потрібно це мені? Реторичне запитання..

І ще.. майже два місяці минуло.. а біль не минає..