Страхи

Чи є у вас те, чого ви боїтесь? Хоча дивне питання. Кожна людина моє свої страхи. Дехто боїться води, хтось висоти, інші темряви, а деякі те, що може бути у темряві. А може у вас є щось, чого ви боїтесь з дитинства? В дитинстві ми маємо безліч страхів і подальше їхнє існування залежить, мені здається, від батьків.

Так сталося, що найбільший страх в моєму житті це неминуча річь, тобто старість. Але на своє заспокоєння вірю в фантастику і сподіваюсь, що настане час коли можна буде уникнути старіння. До прикладу - якісь генні революції, методи заморозки чи щось таке. Але це тільки думки які спонукаюсь думати, що старістьдо мене не дійде.))

Отже страхи. Дитячі та подекуди навіть смішні. Так склалося з дитинства, що я боюся циган та інтернатів. Боюся не тим нервовим страхом коли хочеться тікати та кричати. Просто інтернати обходжу стороною, а коли бачу циган, відчуваю внутрішнє хвилювання. А все тому, що ціганами мене завжди лякали в дитинстві. Нече "Будеш себе погано поводити віддамо циганам". Коли почала ходити до школиі не тішила батьків, результатами свого навчання, мене "віддавали" в інтернат який знаходився через дорогу.

Є страхи, які находять час від часу. У мене таке проявляється коли лягаю вночі у ліжко. Буває що підхожу, застрибую туди і замотую ноги під ковдру, щоб тварюка, яка живе під ліжком, мене не схопила. Знаю, ідіотизм. Бо якщо б вона там була і схотіла, то затягла б мене і не тільки за ноги. Не зважаючи на це, я люблю темряву..