ты смотришь ему в глаза и время замирает.

  • 19.03.14, 12:10
ты смотришь ему в глаза и время замирает. 
ты не можешь прочитать его мысли, но сердцем ты чувствуешь что он хочет сказать что-то плохое
тело пробирает мелкая дрожь
мыслей так много, одна сменяет другую со скоростью света, в догадках
что же он скажет?
этот вопрос пульсирует в голове вместе с пульсом
все в мире остановилось...остались только я и этот вопрос
словно от него зависит моя жизнь
словно я умру если не узнаю, что он хочет сказать
он молчит, наверное нервничает
а меня уже начинает трусить от любопытства и ужаса
сердце начинает биться все быстрее и быстрее...еще немного и выскочит из груди
но как только у него неуверенно и медленно открываются губы..сердце прекращает свою ходу вместе с дыханием
мысли словно испарились
я поднимаю свой взор с губ на глаза и вижу в них океан жалости
боль пронзает все тело....

Любіть Україну, як сонце, любіть

  • 19.02.14, 21:15
Любіть Україну, як сонце, любіть, 
як вітер, і трави, і води… 
В годину щасливу і в радості мить, 
любіть у годину негоди. 

Любіть Україну у сні й наяву, 
вишневу свою Україну, 
красу її, вічно живу і нову, 
і мову її солов'їну. 

Між братніх народів, мов садом рясним, 
сіяє вона над віками… 
Любіть Україну всім серцем своїм 
і всіми своїми ділами. 

Для нас вона в світі єдина, одна 
в просторів солодкому чарі… 
Вона у зірках, і у вербах вона, 
і в кожному серця ударі, 

у квітці, в пташині, в електровогнях, 
у пісні у кожній, у думі, 
в дитячий усмішці, в дівочих очах 
і в стягів багряному шумі… 

Як та купина, що горить — не згора, 
живе у стежках, у дібровах, 
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, 
і в хмарах отих пурпурових, 

в грому канонад, що розвіяли в прах 
чужинців в зелених мундирах, 
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях 
до весен і світлих, і щирих. 

Юначе! Хай буде для неї твій сміх, 
і сльози, і все до загину… 
Не можна любити народів других, 
коли ти не любиш Вкраїну!.. 

Дівчино! Як небо її голубе, 
люби її кожну хвилину. 
Коханий любить не захоче тебе, 
коли ти не любиш Вкраїну… 

Любіть у труді, у коханні, у бою, 
як пісню, що лине зорею… 
Всім серцем любіть Україну свою — 
і вічні ми будемо з нею!

Кто-нить задумывался?

  • 06.07.13, 23:40
Кто-нить задумывался над вопросом: почему полотенце грязнится если мы вытираем чистые руки? 

Сидит маньяк у психиатра. Психиатр говорит:

  • 04.07.13, 01:58
Сидит маньяк у психиатра. Психиатр говорит:
- Отгадайте загадку: "Два кольца два конца, а по середине гвоздик?"
- В очки студента вбили гвоздь!
- Нет ножницы!
- Ножницы вбили? Обалдеть!

Пьяный кричит: - Где я ?

  • 04.07.13, 01:52
Пьяный кричит: 
- Где я ? 
- На улице Пушкинской... 
- Да к черту подробности! В каком я городе !?

жизненно

  • 04.07.13, 01:46
не закрывай рот тем, кто пытается открыть тебе глаза.

Если пообщаться со мной

  • 18.06.13, 12:31
Если пообщаться со мной сначала утром, а потом вечером, можно подумать, что это были два разных человека.

— Давай сыграем в прятки!

  • 18.06.13, 12:22
— Давай сыграем в прятки!
— Это как?
— Ты исчезнешь из моей жизни и я тебя никогда не найду. И ты выиграешь, и мне приятно.

Чудова історія

  • 08.05.13, 22:47
 Вона була простою дівчинкою з маленького міста. Але для ньоговона була недосяжною королевою. Завжди така гарна в милій сукні і хвостиками, проходячи біля нього посміхалась своєю посмішкою. О..її посмішка могла розтопити будь-який лід.  Вона старалася з усіма дружити, така добра і ніжна. Вона була єдиною і неповторною.
 Він завжди соромився підійти до неї, незнаючи чому він просто не міг до неї підійти. Мабуть в душі боявся, що вона не захоче з ним говорити, бо біля неї так багато друзів, вона його навіть не помітить. Тому здалека любувався нею, своєю чарівною королевою. 
 Шли роки і одного разу їх познайомили спільні друзі. Напрочуд вони зразу знайшли спільну мову. І це був найщасливіший день в його житті. Вони почали все частіше разом гуляти. Йому здавалось, що це була казка..його казка де він в головній ролі. 
 Наступив той день коли вони зрозуміли, що це любов і пачали зустрічатись. Все було фантастично.Їх рідні були в захваті. Він думав, що це вже назавжди. Почались плани на майбутне...
 Ось ї день весілля настав...Вона в білій пишній сукні як завжди була для нього найгарніша. Він пишався собою, бо в нього є вона. З самого дитинства його кохання росло і росло. Ї в цей день вони повинні з'єднати свої долі в одну.
 Ось він чукає її у вівтаря такий щасливий...так чомусь вона не йде. Ї в душі зародився страх. Вона втікла.
 Просто сіла на потяг і втікла. Втікла в день весілля.
 Він намагався її знайти. Зрозуміти чому вона це зробила, та все було марно. Вона тільки написала йому листа, що не хоче його бачити, ніколи. Ї все...
 Його серце було розбито. Вона його розбила. Та, що дала надію на велике кохання і враз її розірвала на маленькі шматочки. 
 Він намагався забути її. Почати все зпочатку...та не зміг. Бо кожної ночі саме вона приходила в його сни. Така гарна, реальна і така бажанна, але прокидаючись його охоплювала жорстока реальність без неї.
 Йшли довгі роки...Його серце все черствіло. Він став холодним. Та продовжував жити спогадами про кохану...Йому вистачало того, що вона жива і здорова.
 І кожного року в день їх нездійсненного весілля він посилав їй квіти...і отримував їх назад. Він так і не викинув її з свого серця. Він пишався своїм кохання. Своїм вічним коханням.
 Він так і не одружився знову. Не зміг...
 От і старість його наздогнала. І набравшись смілості він поїхав до неї, хотів побачити її. Хоча б ще один раз побачити її, її очі, її посмішку...
 Ось він стоїть перед її дверима, почуваючи себе школярем перед першим побаченням. Він все стояв і стояв ненасмілюючись позвонити в двері.. Стільки сумнівів і страху біло всередині. Може її все немає...може вона зараз седить щаслива з внуками, а він тільки зіпсує все...
  Він вже думав повернутися і піти геть, та раптом двері відкрилися....
 

Если падаешь со скалы в пропасть...

  • 30.04.13, 22:29
Если падаешь со скалы в пропасть, почему бы не попробовать полететь? Что ты теряешь? 

© Макс Фрай