Історія однієї хмаринки
- 23.03.14, 22:23
Жила собі на небі маленька синь-сіра хмаринка . У неї не було друзів, всі її називали злою і проганяли її , бо вона весь час робила дощик. Але насправді хмаринка була дуже доброю і милою, але всі бачили що вона темна і ніхто не хотів пізнати її. Так і літала нещасна хмаринка на самоті по безмежному небу,почуваючи себе нікому не потрібною і проливаючи гіркі сльози з дощем.
Одного разу хмаринка пролітала над маленьким містечком.Там стояли чудові різнокольорові будиночки, але там не було дерев та квітів. Навіть трава була сухою і жовтою. Хмаринці стало цікаво дізнатися , хто ж живе в цьому містечку і допомогти їм з засухою.
Тому хмаринка зупинилася над містечком. Як тільки вона це зробила , відразу ж пішов дощ. І раптово з будиночків почали вибігати люди.
- Мамо, дивись! Це добра хмаринка прилетіла до нас. - крикнула біловолоса дівчинка піднімаючи руки на зустріч крапоинам води.
Всі почали посміхалася , і кричали в небо хмаринці, велике спасибі! Хмарка зраділа , що хоч хтось радий її дощику , і стала прилітати до будиночка частіше , щоб допомагати жителямполивати землю.
все навколо наповнюється кольорами, звуками, запахами.
І все почало налагоджуватись. Земля знову стала вкрита шовковим килимом з м'якої трави. А на сонячних лісових галявинах виросли справжні розсипи різнокольорових квітів. Це яскраво-жовті та голубі дзвіночки, червоні дикі тюльпани, проліски, фіалки, кульбабки. А слідом за ними білим або рожевим кольором зацвіли дикі яблуні, вишні та груші, глід та бузина, аж здавалося, що вони закутані в легкий пахучий туман.
За кожен дощ міщани дякувала хмаринку , і та відлітала задоволена в інші місця , але потім знову поверталася . Так у сірої хмаринки з'явилися друзі , які завжди були їй раді!
0
Коментарі