Любов...таке простеньке слово

Любов...таке простеньке слово,
Та скільки почуттів, охоплює воно.
Не кожен, зможе зрозуміти його,
Бо над-то тяжко покохать когось.

Скільки раз оспівують його,
Це почуття, для них найкраще в світі.
А чи вони кохали, в нашім світі,
Ті, що пишуть іншим про любов?

Бо написати - це річ не велика нині.
Слово, рифма...і готовий вірш.
А де ж кохання? Й ті рядки чудові
Брехнею з вуст лунають вмить?

Таких рядків багато дуже стало,
Та де в них щирість про любов?
Усі складати рифму вміють,
А одиниці знов і знов
Все пишуть про одну єдину,
Ту вічну й справжнюю любов.

Тож будемо їх шанувати,
Хто пише щиро про любов.
Хай вчать вони і нас кохати,
Бо се не кожному дано.