http://www.pisni.org.ua/

http://www.banderivets.org.ua            Повстанська пісня 

Фото з вчорашньої акції протесту у Львові

http://www.facebook.com/media/set/?set=a.230405706976040.81475.229651963718081

Які перетворилися  на віртухаїв - віртуальних  наглядачів .

Мене заборонили публікувати ,я не розумію чому ???

Пусть меня извинят за москальскую мову,

Если в данном контексте она некрасива, Но – мое восхищение городу Львову, А точнее, конечно – свободному Львиву! Украина! Где ныне надежды Майдана? Над тобою глумится донецкая банда! Эти гниды – детеныши вшей Магадана - Вновь велят тебе чествовать флаг оккупанта. Флаг расстрелов и пыток, флаг Голодомора, Лагерей, депортаций, кровавого бреда, Палачей и рабов, нищеты и позора, Флаг бездарной войны и постыдной победы! Чтоб у тех депутатов отсохли культяпки, Чтоб родные плевались, заслышав их имя! В Украине вывешивать красные тряпки - Это хуже, чем свастики в Йерусалиме! И ведь главное – все по закону, хоть режьте! А в ответ – ни импичмента нет, ни волнений... "Ще не вмерла..." в эфире звучит, как и прежде, Но увы – вызывает все больше сомнений. И в России, зашедшейся в рабском угаре, Все довольнее лыбились хамские хари, И ползли на парад недобитые твари -

Не солдаты (тех нет уже), а вертухаи.

Вертухай (дубак, пупок, пупкарь). - надсмотрщик. Слово блатного жаргона сохранилось с давних времен. Вот как описывают вертухаев из "Записок Бандитского адвоката" : Вертухаи в следственных изоляторах бывают совершенно разные. Одни - просто беспредельщики, то есть настолько жестоки в своем отношении к зе- кам, что многие только и мечтают с ними разобраться. Такими конвоирами славится Бутырка. Так, один из конвоиров по кличке Пилотка даже приносил заключенным цветные порнографические фотографии и, специально открывая кормушку (кормушка - окошко в двери камеры, жарг.), показывал их ребятам - бил по больному месту. Многие же из них сидят месяцами, годами, не видят женщи- ны. Другие конвоиры относятся к заключенным вполне сносно, могут даже за деньги принести с воли сигареты хорошие, какую-нибудь еду. Для вертухая, например, имеет значение, как выглядит заключенный. Ес- ли он аккуратно одет, в белых теннисных носках, красивых дорогих крос- совках и спортивном костюме и при этом еще к нему часто приходит адвокат или поступают дорогие передачи из валютных магазинов, то, значит, у него определенный авторитет в криминальном мире и его уважают. А с этим в СИ- ЗО считаются.. "Вертухай". - человек на посту; контролер по надзору за заключенными. "Вертухаться". - кричать; вырываться от кого - либо. "Вертухало". - вор, крадущий вещи на глазах у людей.

Публікуються відверто антиукраїнські дописи та образи.

Ображають Героїв України .

Не публікують проукраїнські дописи.

i.ua - перетворюється на гурток для російських шовіністів.

Національне радіо відмовилось від прямих включень з Укргідрометцентру через те, що начальник відділу метеорологічних прогнозів розкритикувала ситуацію в країні в прямому ефіру. Так, 12 травня під час прямого включення Людмила Савченко почала говорити про погоду зі слів про красу природи. Але потім заговорила про ситуацію в країні.

"Не можна залишатися байдужим до цієї краси, що доповнюються ніжними запахами бузку та конвалій, мелодійними трелями птахів. Часом здається, що такі чудові дні дарує нам природа як компенсацію за той безлад, беззаконня та несправедливість, що відбуваються в нашій країні", - сказала Савченко.

"Незрозуміло, як можна не любити цей райський куточок на землі, цю країну, український народ, щоб так знущатися з нього. Поки що нас пестить лише лагідне весняне сонечко. Воно і завтра зігріватиме теплом жителів усієї України – від сходу до заходу, від північних областей до Криму", - продовжила Савченко.

"І хоч погодні умови в цих регіонах часом бувають різні, та єдиний український народ і дай Боже, щоб нас ніколи і нікому не вдалося роз`єднати" – зазначила вона і далі заговорила про погоду.Після цього ефіру було прийнято рішення випускати прогнози погоди виключно в текстовому режимі або ж в запису. Прямих включень з Укргідрометцентру, як це практикувалося впродовж кількох десятків років, не буде, а начальник відділу метеорологічних прогнозів Укргідрометцентру Людмила Савченко усунена від ефіру.

http://www.unian.net/ukr/news/news-436249.html

Геть олігархічну хунту !!!

1. Червонопрапорна істерія, розгорнута олігархічним режимом та російською п'ятою колоною в Україні, мала на меті перевести соціальне незадоволення політикою режиму в площину історико-ментального протистояння, і в той же час, ритуально принизити та поставити на коліна всю Україну, вперше за усі 20 років незалежності відверто реанімуючи сталінізм та російський чорносотенний шовінізм.

2. Провокація у Львові мала особливе значення – влада організувала її з надзвичайною ретельністю і цинізмом. Мета була очевидною – символічно знищити останню твердиню, яка не лягла під чинний режим, яка здатна системно йому протистояти. Для цього були використані відверті бандити і відморозки, яких потім російські і проросійські ЗМІ вперто називали "ветеранами".

Обурення українців у Львові та їхній масовий вихід на вулиці у цей день були зумовлені не бажанням "перешкодити ветеранам покласти квіти до могил", а нахабними спробами провести у центрі Львова марш відвертих російських шовіністів під червоними прапорами.

Зрештою, Львівських ветеранів, які напередодні заявили, що не використовуватимуть криваву символіку, міліція покласти квіти на Марсове поле не допустила, а от червонапрапорним заїжджим рецидивістам зробили "зелену вулицю".

Схоже, цю провокацію влаштовано на експорт для розкрутки президентської кампанії кремлівського господаря Януковича – Путіна.

3. Незважаючи на усі судові заборони, рішення міської та обласної рад, а також на той факт, що закон "про червоні прапори" так і не було підписано і він не набув чинності, відморозки таки намагалися провести свій кривавопрапорний шабаш.

При цьому міліція, яку зігнали тисячами і яка повинна була би припинити шабаш, усіляко його захищала. Міліція діяла вкрай брутально, порушуючи усі закони та приписи, провокуючи протистояння та зіткнення.

Голова Львівської облдержадміністрації Цимбалюк, який 10 травня вранці під тиском "Свободи" подав у відставку, звинуватив у провокаціях МВС та СБУ. Що ж, "перший пішов", як то кажуть.

4. 9 травня російські шовіністи відверто наривалися і навіть відкрили вогонь з вогнепальної зброї, поранивши одного з українських патріотів – Олега Ковпака. Але молоді націоналісти не розбіглися, а наздогнали відморозків та провели з ними ефективну і небагатослівну виховну роботу.

Як стало відомо пізніше, "стрільцем" виявився знахабнілий мажорчик – синок колишнього начальника обласної ДАІ. Симптоматично. Тільки чинуші та їхні синки-мажори в разі чого стануть на оборону режиму. Прямо як у пісні – "ми за цєной не пастаім".

5. Позиція ліберастичної публіки вже не смішить, як раніше, а відверто дратує. Адже сьогодні їхня логіка така: тебе б'ють і всіляко принижують – а ти терпи, не піддавайся на провокації, залізь у свою нору і вичікуй, поки різного штибу відморозки трощать твоє місто і топчуться по твоїй національній честі. Головне – "не створити картинку для російських ЗМІ".

Це позиція щурів. Щури повилазили зі своїх схованок учора під вечір та сьогодні на ранок – і почали лити бруд на тих, хто ризикував своїм здоров'ям і навіть життям, захищаючи честь Нації.

Де ці розумники були вчора, коли лунали постріли та лилася кров? Правильно – сиділи біля своїх ноутбуків та строчили заготовочки для майбутніх брудних пасквілів на "Свободу". Яке їм діло до бандидів-відморозків зі стволами і червоними прапорами, яке їм діло до олігархічного режиму, мета їхнього життя – підступно, із закутка поливати брудом націоналістів загалом і "Свободу" особливо.

Що ж, якщо ліберасти так хочуть бути приниженими і ображеними – може ми їм у цьому допоможемо? Вийде взаємовигідна співпраця.

6. 9 травня 2011 року відбувся бій за Львів. Твердиня вистояла. Режим і п'ята колона обламали зуби. Ефект виявився протилежним. Тепер має розпочатися наступ.

Львів'яни та патріоти з інших міст, які були присутні на цих подіях, чітко показали усім, що на стороні режиму лише деморалізована міліція та купка бандитів, а на стороні націоналістів - тисячі молодих українців, відважних і чесних, які готові піти під кулі за Ідею і які знають, хто є ворог і не мають до цього ворога жодного толерастичного пієтету.

Час порожніх "дискусій" і проплачених мітингів закінчився, панове політичні банкрути. Починається наш час - час вічно зраджуваних вами українців, яким все це просто остогидло.

Досить! Ми не хочемо далі терпіти і "не піддаватися на провокації", ковтаючи приниження за приниженням – залишаємо вам цю вашу улюблену справу.

Верховна Рада України знову відзначилася. 260 депутатських карток дружно проголосували за внесення змін до Закону "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років"



Зміни ці, по-перше, визначають, чим є так званий "Прапор Перемоги", по-друге, регламентують порядок його використання під час офіційних заходів. Годі й казати, що – за звичаєм останнього часу – закон цей копіює відповідну російську законодавчу базу. Схоже, депутати від більшості все більше перетворюються на таких собі вчених мавп, здатних тільки натискати за помахом руки Чечетова на кнопки, одержувати за це банани й іншу "зелень" та копіювати "старших товаришів". Разом з усіма тими нісенітницями, які ті продукують на світ. Бо ж російська Дума – це заклад особливий. Це єдиний парламент на світі, який, на думку його голови, не призначений для дискусій, тобто для обговорення і розуміння того, за що ж депутати мають голосувати...

Отже, вчитаємося в оновлений закон: "Прапор Перемоги є символом перемоги радянського народу і його армії і флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни. Зовнішній вигляд копій Прапора Перемоги має відповідати вигляду штурмового прапора 150-ї ордену Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії".

Тепер про "радянський народ". Це юридично нікчемний термін, бо у правовій системі України він відсутній. Де цей народ живе? Хто до нього входить чи входив? Якщо українці були (чи навіть є) складовою цього народу – то яке право вони мають на незалежність, а Верховна Рада – на ухвалення законів? Якщо ж українці – це окремий народ, то чого на державному рівні вони мусять відзначати перемоги цього народу? А ще, будь ласка, покажіть на карті чи то пак на мапі державу-переможницю, де той народ мешкає... Та справа не тільки в цьому. Війну з гітлерівською Німеччиною вели Об’єднані Нації – і саме вони одержали перемогу. Але так було в реальній історії. В тій же, яку пишуть думці та нардепи, виходить зовсім інше. Зокрема, виходить, що Україна на державному рівні оголосила про непричетність усіх інших народів, крім радянського, до перемоги над гітлеризмом. Чи, може, у ті роки велася якась окрема війна радянським народом, і з Об’єднаними Націями СРСР не мав нічого спільного? І, скажімо, поляки, які воювали з нацизмом майже шість років і чий прапор у травні 1945 року, між іншим, майорів над берлінським Рейхстагом, тут узагалі незвані гості?

Узагалі-то, якщо спробувати знайти витоки депутатської "законотворчості", то вона легко відшукується у текстах товариша Сталіна. "8 мая 1945 года в Берлине представители Верховного Командования подписали акт о безоговорочной капитуляции германских вооруженных сил. Великая Отечественная война, которую вел советский народ против немецко-фашистских захватчиков, победоносно завершена, Германия полностью разгромлена... В ознаменование полной победы над Германией сегодня, 9 мая, в День Победы, в 22 часа столица нашей Родины Москва от имени Родины салютует доблестным войскам Красной Армии, кораблям и частям Военно-Морского Флота, одержавшим эту блестящую победу, тридцатью артиллерийскими залпами из тысячи орудий" (наказ Сталіна від 9 травня 1945 року). І хай хтось розказує, наче "холодну війну" розпочав Черчілль – її насправді почав Сталін, день-у-день із закінченням Другої світової у Європі, публічно плюнувши в обличчям усім тим народам, які билися з нацизмом у ті роки, коли СРСР був "нотаріально завіреним" другом і союзником Німеччини та Італії.

І нарешті: що таке "штурмовий прапор 150-ї ордену Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії"?

Насправді ніякого такого прапора ніколи не існувало. Було дев’ять однакових копій прапору СРСР, виготовлених у польових умовах під час боїв за Берлін політвідділом 3-ї ударної армії. Їх роздали у дивізії: яка перша прорветься до району Рейхстагу, та і підніме прапор. 150-й стрілецькій дивізії дістався прапор №5. А тим часом бійці та офіцери цього й інших з’єднань виготовили самотужки сотні прапорів, які також прагнули встановити над Рейхстагом. І встановили! Але... зовсім не той прапор з числа дев’яти, який повинні були.

Першими причепили до будівлі Рейхстагу червоний прапор (не до куполу, ясна річ, а до одного із під’їздів) 30 квітня 1945 року о 14.25 лейтенант Рахимжан Кошкарбаєв та рядовий Григорій Булатов (150-а дивізія). Про цю подію командарм 3-ї ударної генерал Кузнєцов цілком правдиво доповів пог телефону командувачу фронтом маршалу Жукову: "На Рейхстазі – червоний прапор! Ура, товаришу маршал!". Жуков швиденько доповів Сталіну, при цьому – за своєю постійною звичкою – сильно прибрехавши: "Продолжая наступление и ломая сопротивление противника, части 3-й ударной армии заняли главное здание рейхстага и в 14.25 30 апреля 1945 г. подняли на нем советский флаг...". Оцініть самі вміння "маршала перемоги" у потрібний момент говорити потрібні речі "вождеві народів"...

Але ж – за радянськими традиціями – якщо пішла нагору інформація про видатну перемогу, відступати нікуди. Перед бійцями (а їх у батальйонах залишилося по півтори сотні) командування дивізії ставить завдання: за будь-яку ціну негайно взяти Рейхстаг і підняти над ним червоний прапор. І це завдання було виконане. Звісно, не одразу, і справді "за будь-яку ціну". Капітан Неустроєв, командир 1-го зведеного (з решток інших підрозділів) батальйону свідчив потім, що на виконання суворого наказу комбати стали відправляти одинаків-добровольців з прапорами до Рейхстагу, щоб закріпити прапор на колоні парадного входу. Загинули всі. І тільки вночі, о 22.40 капітан Володимир Маков, старші сержанти Олексій Бобров, Газі Заґітов, Олександр Лисименко і сержант Михайло Мінін (171-а стрілецька дивізія) підняли великий прапор на даху Рейхстагу, причепивши його до скульптурної композиції "Німеччина". Одночасно чимале число невеликих саморобних прапорів було піднято на даху і вивішено з вікон будівлі, у якій продовжував точитися бій.

Отож справжнім Прапором Перемоги є встановлений групою "маковців" – прапор, який потім кудись зник і не дійшов до наших днів.

Проте всі ці прапори в очах командування не були гідними почесної ролі. Чому? Дуже просто. Тому що їх установили "неправильні" прапороносці.

"Правильними" ж, заздалегідь визначеними прапороносцями стали сержант Михайло Єгоров та молодший сержант Мелитон Кантарія (як же без співвітчизника товариша Сталіна?), які участі в штурмі не брали і рушили вперед тільки на завершальному етапі операції, коли знадобилося підняти саме прапор №5. Але, оскільки самі прапороносці були невеликого зросту і не дуже міцними хлопцями, то прапор (а разом із ним – і Кантарію) тягнув на собі лейтенант Олексій Берест, який командував групою прикриття, на ходу примудряючись одночасно ще й влучно стріляти. Спершу прапор №5 з’явився на фронтоні головного під’їзду Рейхстагу, потім – за вказівкою керівництва політвідділу, вже на початку травня, його перевісили на купол. Комбат Неустроєв в одному з останніх своїх інтерв’ю уточнив, що встановлений прапор цей був між третьою і четвертою годинами ночі 1 травня, тобто після прапору "маковців" та десятків інших прапорів. Це не применшує подвигу Олексія Береста, який, власне, і забезпечив встановлення цього стягу, - але і не робить прапор №5 реальним символом взяття Берліну...

Іншими словами, те, що офіційно зветься "Прапором Перемоги", насправді є продуктом радянської пропаганди. І саме цей продукт буде вивішений по всій Україні не тільки 9 травня, а й у будні дні – біля різного роду меморіалів, "вічних вогнів", музеїв тощо. Саме цей продукт законодавчо закріпила – вслід за російською Думою – Верховна Рада України на чолі з істориком КПРС Литвином. Що ж, тупий тоталітарний монстр повертається.

Що означає для українців 9 травня ?

               Блудні сини і дочки України !

 Не ходіть в пітьмі відкрийте свої очі ,гляньте на цей світ тверезим поглядом.

 Полюбіть себе ,полюбіть край в якому ви живете та свій народ ,який любить Вас .