Межа влади ...

Стоїть великий сірий будинок . На ньому невеликий отвір дверей. За тими дверями незнаний світ -світ влади .

Перед дверима стоїть людина. Крізь прочинені двері лунає голос: «Чи готовий ти переступити цю межу ?»

- аж до кісток пробирає своїм тембром і стає моторошно на серці та в душі .  -Готовий !  -впевнено ,але якось глухо відповідає чоловік.  -О ти ,що готовий переступити цю межу ,чи знаєш що тебе чекає ? - Знаю ,- відповідає він. -Слава ,гроші ,повага ,прихильність і навіть любов ! -Знаю.  -А може зневага ,глум ,погорда ,заздрість ,ненависть,самотність,відчай ! - І про це я знаю.Я готовий ,я знесу всі удари ,страждання й піднесення . -Не тільки від ворогів ,але й від друзів ,навіть рідних. -Так ... І від них. - Добре ... То ти готовий на жертву ? - Так . - На безславну жертву ! Слава мине .Ти відійдеш від влади .Й тоді  ніхто не знатиме тебе ! Навіть рідні ... - Мені не треба ні вдячності ,ні жалю. Мені не треба імені . Голос затих і тільки через деякий час розпочав свої запити. - А чи знаєш ти,- заговорив він нарешті ,що ти можеш зневіритися в тім ,чому віриш тепер ,можеш прийти до думки ,що помилився і даремно переступив межу до влади та згубив своє молоде життя ! - Знаю і це .І я таки ввійду . - Ввійди! Чоловік переступає поріг і ніби якась завіса падає за ним. -Хитрий ! –проскреготав хтось ззаду. -Дурний ! - співчутливо мовив хтось. - Святий ! – почулося звідкілясь у відповідь.