Самотність...

Я і чотири прокляті стіни,

нерозлучнії друзі...

Я і мною закрите вікно ,

у невимовній тузі...

Я і пропащий цей світ ,

нерозумний ,злорадний...

Так - то супутники долі,

так - то немічні і кволі,

Зачиняються в хаті своїй.

Я і прекрасна ...Любов...

Що нещасна і зрадна,

відбилася у мене в душі,

у холодній ,безладній

Я і відродження світу цього...

Несумісний і владний ...

Він переходить на моє чоло,

Бороздою...Так рано...нещадний.

Останні статті

Гість: Лъйошкин_Кот

130.01.11, 21:52

Гість: ТвойДругЯ

230.01.11, 22:12

Так будьте здоровы, живите богато
Насколько позволит вам ваша зарплата!
А если зарплата вам жить не позволит,
Ну не живите! Никто не неволит!!

Гість: Majra

330.01.11, 23:08

все мине... радість прийде

431.01.11, 07:14Відповідь на 3 від Гість: Majra

531.01.11, 13:22

Напрошується ще одне слово наприкінці: "нещадний".

Знайоме почуття , та не безвихідь.
Прекрасна поезія! Щиро і талановито!!!

Гість: nim-fa

631.01.11, 22:36

Гість: modus vivendi

72.02.11, 19:30