Протигаз для Тимошенко

Юрій Корольчук, «Інститут енергетичних досліджень» Ну, хто би сумнівався, що істинна причина «посадки» Юлії Тимошенко – це газ і ще раз газ. А найважливішим залишається отримати відповідь і зрозуміти, для кого ж ця камера у найближчому майбутньому перетвориться із звичайної у «газову». Тим більше, що список очолює сама екс-прем’єр, а завершує її колишній колега Володимир Путін. І десь посередині «зависли» президент Янукович разом із власником газового посередника RosUkrEnergo AG Дмитром Фірташем. Десять років, які розділили життя Тимошенко на етапи між першим і другим арештом були доволі знаковими для всієї газової сфери України. У 2001 р. Тимошенко вперше у своєму житті спробувала тюремну баланду у статусі бізнесмена, власника одного із найбільших в Україні газових «трейдерів» ЄЕСУ і правої руки вже арештованого на той час екс-прем’єра Павла Лазаренка. Саме тоді для простого люду Юлія Тимошенко була прекрасною «газовою принцесою». Через 42 дні перебування у СІЗО із яйця «газової принцеси» вилупилася вже інша Тимошенко – у статусі остаточно сформованого політика. Історію про «газову принцесу» потихеньку забували. Але як всі міфи вона ще довго жила і передавалася із уст в уста. У 2008-2009 рр., коли Тимошенко вдруге очолила Кабмін, ореол «газової принцеси» востаннє спалахнув і остаточно розвіявся як дим. Навіть підписання газових договорів у січні 2009 р. лише ненадовго нагадали всім призабуте «звання» Тимошенко. Іще одним визначальним наслідком подій десятирічної давнини стало те, що перша «посадка» Тимошенко ознаменувала кінець ліберальної епохи існування великої кількості газових трейдерів («Республіка», «Олгаз», «Інтергаз», «Ітера», ЄЕСУ, Eastern Distribution Limited – це лише найкрупніші), які процвітали у буремні 90-х рр. і на межі 2000-х рр. І почалася епоха авторитарного та монопольного права на газ однієї групи, яка практично від 2002 р. майстерно ховається за різними творчими псевдоніми, – EuralTransgas Kft., RosUkrEnergo AG, ЗАТ «Укргаз-Енерго». В Україні найбільш впізнаваними обличчями цієї групи є «олігарх без посади» Дмитро Фірташ, міністр енергетики Юрій Бойко, міністр закордонних справ Костянтин Грищенко і керівник президентської адміністрації Сергій Льовочкін. Друге ув’язнення Тимошенко, у серпні 2011 р., абсолютно не є на часі. Адже відбувається все на фоні тугих газових переговорів, які вже давно набрали вигляду взаємного тихого гарчання і загрожують ось-ось перерости у справжню війну. Ну, і звичайно, помітним фоном є прохолода у дружніх відносинах Януковича і Медведева. Ще більше навівають невеселі думки і зовсім обледенілі стосунки Януковича і Путіна. А справа Тимошенко має безпосереднє відношення до сучасних газових взаємовідносин України та Росії і обов’язково вчинить вплив на їх майбутнє. Що ж насправді означає серпневий арешт Тимошенко і які зміни у зв’язку з цим можуть очікувати на газову сферу України? Віктор Янукович наразі демонструє неймовірну для себе послідовність і непорушність у газовому питанні. Але, на жаль, лише в одному його аспекті, який торкається внутрішніх газових суперечок і Юлії Тимошенко. У зовнішніх аспектах газового питання Янукович до сьогодні не сформував чіткої позиції: чи ми обираємо газовим партнером Євросоюз, чи падаємо в обійми Росії. Показовий суд над Тимошенко із наступним її арештом – це гра м’язами перед Росією. Точніше, перед Володимиром Путіним, який як і Тимошенко не ставив свого підпису під газовим договором у 2009 році. Проте, російський прем’єр доклав максимальних зусиль, щоб нинішній договір функціонував і щоб посередник RosUkrEnergo Фірташа зник із газової карти України. Хоча, уже сам факт початку суду над Тимошенко і тим паче її арешт вже поставив під сумнів легітимність підписання газових договорів. А якщо ще й буде судове рішення, то у Януковича залишається лише один шлях. Шлях цей передбачає, що Україна буде і далі терпіти «газову формулу» та виконувати договір, але водночас з гордо піднятою головою піде у Стокгольмський арбітраж. Тобто, Янукович буде не лише грати роль «президента-що-стоїть-над-судом», а й справді спробує досягнути газових змін у правому полі. Щоправда, не віриться, що наш президент здатний на таке. І не тому, що Янукович ніколи не знав, що таке «закон один для всіх», а тому, що Януковичу потрібен швидкий результат. Результат – дешевий газ. Ну, про яке правове поле ми тут будемо «сюсюкати»? Президент не буде, та й немає часу, очікувати справедливого рішення шведського суду. Тим більше, що Росію судовими позовами не злякаєш. Це гарантовано. Адже для України і надалі будуть залишатися високі ціни на газ, а «Газпром» просто так не здасться у суді. Як це зробив «Нафтогаз України», який «підняв лапки» перед позовом RosUkrEnergo. Приклад європейських компаній, які подають до суду на «Газпром», безумовно є позитивним сигналом. Але навіть у ЄС не знають як довго можуть тривати судові розгляди. Стокгольмський суд-то – не Печерський. І тому EON, RWE, ENI, GDF та інші все-таки роблять ставку на продовження переговорів і пошуку компромісів. Насправді Януковичу більше пасує інший варіант. Другий шлях Януковича – це із благородним виглядом не показово «впаяти» термін Тимошенко і тим більше не подавати до шведського суду, а використовувати справу Тимошенко для шантажу. І не варто одягати маску моралістів. Як Росія на пару з «Газпромом» періодично шантажує Україну, то на це ми чуємо «так історично склалося». А як Україна пробує посмикати за ниточки «театру», то у Росії на це обурливо кажуть прямим текстом «шантаж». Підтвердженням вірогідності того, що Янукович схиляється обрати другий шлях, стали спершу кулуарні, а потім і публічні сигнали українському президенту з боку Москви щодо недопустимості реалізації сценарію «шантаж Росії справою Тимошенко». У відповідь Кремль готовий запустити в Україну медійний «фауст-патрон». Ще до арешту Тимошенко російські телеканали (ОРТ і НТВ) отримали команду робити заготовки для багатосерійного документального фільму з умовною назвою «Газ, який об’єднав Януковича, Ющенко і Фірташа». Тим паче, що зразок у російських журналістів вже є. Протягом 2010-2011 рр. телеканал НТВ продемонстрував п’ятисерійний документальний фільм із промовистою назвою «Хресний батька». У ньому президент Білорусі Олександр Лукашенко зазнав нищівної критики. Назву фільму запозичили у відомого фільму «Хресний батько» про мафіозний родинний клан. Як доповнення до цього на телеканалі Russia Today, який транслює новини англійською мовою і розрахований на Європу і США, прокрутили фільм Hard Luka (Жорсткий Лука). Варто додати, що і НТВ, і Russia Today підконтрольні російському «Газпрому». Для того, щоб наші з вами сумніви розвіялися остаточно слід згадати іще про один фільм, який у 2010 р. прокрутили на НТВ і у якому розкритикували вже екс-мера Москви Юрія Лужкова – «Дело в кепке». І вже зовсім показовим є майже класичний приклад ведучого російського ОРТ Сергія Доренка, який у «допутінські» часи також запускав у життя телевізійні програми-компромат. Словом, досвід такої роботи у росіян є величезний. Куди там нашим В’ячеславу Піховшеку і Дмитру Джангірову, які «прославилися» своїми «п’ятихвилинками ненависті». Можна лишень здогадуватися, які назви можуть придумати для фільму про Україну зважаючи на кримінальне минуле Януковича, пасічно-націоналістичний імідж Ющенка і таємничість походження мільярдів Фірташа. Навіть не сумнівайтеся, що тема газу м’яко перейде у розповіді про підтримку Ющенком Януковича на останніх президентських виборах, отримання Ющенком «нетрудових доходів» від діяльності RosUkrEnergo, переговори Ющенка і RosUkrEnergo у президентському кабінеті (чим уже поділився екс-голова «Нафтогазу» Олег Дубина), як починався бізнес Фірташа, яка роль у RosUkrEnergo міністра енергетики Бойка, хто такий глава президентської адміністрації Сергій Льовчкін. І це будуть лише «квіточки». Тому, однозначно, після арешту Тимошенко у серпні 2011 року україно-російські газові переговори вступили у більш жорстку фазу. Головні актори перейшли від слів до діла. І хто з учасників блефував буде зрозуміло лише в кінці гри, коли всі відкриють свої карти. Для Януковича величезною проблемою залишається те, що досвід інтриг у Росії – та хоча би на свіжому прикладі Білорусі, – набагато більший, та й з фінансами для реалізації масштабних «воєнних» дій також краще. Тому з однієї сторони президент України обирає найбільш адекватний метод відповіді у боротьбі з Росією, а з другого боку рішення суду по Тимошенко, навпаки, не допомагає Януковичу, а й далі заганяє його у глухий кут. Як у європейський, так і російський. Та й Тимошенко просто таки горіла бажанням сісти у камеру, щоб поглибити газовий конфлікт між Януковичем і Путіним та ускладнити переговорний процес. До того ж, якщо Росія все таки нанесе удар фільмом-компроматом, то Янукович поставить хрест на Фірташу, який разом із RosUkrEnergo і став червоною шматиною, що дратує Кремль. Можливо, Янукович виграє від того, що позбудеться водночас і Тимошенко, і Фірташа. Проте, навряд чи це йому допоможе вибити із Росії більш прийнятні газові договори чи ціну на газ.

Нині камера, де знаходиться екс-прем’єр Тимошенко, щосекунди наповнюється отруйним газом із політично-економічним присмаком. Чи допоможе Путін Тимошенко та передасть їй зі свободи «протигаз», яким може бути лише компромат на Януковича-Ющенка-Фірташа?

©