Гліцинія

 
г
л 
 
 
 
 
 

 
 
  
 
 
 
Евгения Краснова.

Смотри, как нежно и лучисто
Цветёт глициния на юге,
Как будто в новом, светлом круге
Её цветки: легки и чисты,

Струятся дивным водопадом,
И веткам нет конца и края!
Собою небо закрывая,
Они живут со мною рядом

И царство Осени наступит

                                                       И ЦАРСТВО ОСЕНИ НАСТУПИТ


Синеет небо, солнце светит,
Дубы зеленые стоят,
На пятнах, листьевзолоченых,
Ты свой задерживаешьвзгляд.

И понимаешь, зелень скоро
Вся станет яркой, золотой,
И царство Осени наступит,
Такой любимой и родной.

И будем радоваться солнцу,
Что согревает только днем,
Желать, чтоб Осень золотая
Была подольше за окном.

И наслаждаться красотою,
Что Осень щедро нам дарит,
И быть уверенным, надолго,
Все это память сохранит.

И в холода, и в непогоду,
Все это станем вспоминать,
С тоской, любовью инадеждой
Златую Осень будем ждать!

Лаврухина Татьяна


І від солодких слів буває гірко…

І від солодких слів буває гірко…

Анастасія Поліщук 

Що таке мова? Це квітучі поля слів, небесні хмари почуттів та емоцій, тихий трепіт серця і незрозумілий поклик душі. Мова єднає і роз'єднує, розлучає і зводить, насторожує і розслаблює.

А слова… Вони ж також допомагають цій майже безсмертній силі управляти людьми. Без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. Світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим. Завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й людина. Всі емоції й почуття виникають здебільшого від слів. І все частіше слова розкривають сутність людини, роблячи її беззахисною, відкритою всім і всьому: пліткам, чуткам, розмовам злих язиків. Навряд чи хтось може втриматись від того, щоб не перемити кісточки тій чи іншій людині зі знайомими, друзями, товаришами. А слова виростають як квіти на лугу, цвітуть,переливаються палітрою кольорів природи. Коли ж людина говорить, то зриває ці квіти і збирає у букет, даруючи їх тій людині, про яку веде мову. Інколи ці квіти ніжно-рожевих тонів, іноді чорного траурного відтінку, а іноді й дарують зів'ялі пониклі букети. Певно, ніжні ароматні квіти приносять друзі, чорні – вороги, а зів'ялі – лицеміри. На жаль, ці букети невидимі, побачити їх майже неможливо. І тільки солодкий нектар зів'ялих квітів лягає тобі на вуста й затьмарює обережність. І ті ж слова розкривають тебе, забирають щит таємничості і віддають на поталу ворогу. Дивлячись від рани, яку завдає лицемір, людина лікує свій душевний біль. Можуть пройти і роки, й десятиліття, поки та рана затянеться й заживе. Рани заживають завжди. А шрами залишаються назавжди…

2009

                                 

http://maysterni.com/publication.php?id=64000

П'ЯТНИЦЯ 13-е

Чому не можна нічого робити в п'ятницю, 13-ого? Віра в жахливий день, п'ятницю 13-е, імовірно, з'явилася з вільного трактування Старого завіту. Нібито саме в цей день Каїн убив свого брата Авеля. З часом ця легенда обросла величезною кількістю домислів, перетворивши цифру 13 в жахливий знак бід і нещасть. Наприклад, в таємній вечері нарахували 13 учасників, а зрада Іуди вперше згадується в 13-му розділі Євангелія.

Але хай то залишається історії....  ?

День шоколаду


Был бы мир из шоколада –
Было б нам грустить не надо.
Жизнь бы сладкою была –
Нет печали, горя, зла.
Был бы мир из шоколада,
Как же я была бы рада!
К сожалению, увы,
Шоколадный мир – лишь сны.











День поцілунків

Рильський Максим ПОЦІЛУНОК У темній гущині її я наздогнав. Вона, вже лежачи серед пахучих трав, Руками пружними од мене одбивалась. Нарешті стишилась — і дивне диво сталось: Уста, що і мене, і весь мій рід кляли, Мов квітка багряна, до мене простягали Свій келих, сповнений солодкої знемоги. Натомлені з біги стрункі та дужі ноги Біліли мармуром під місяцем німим, — І тихим голосом, охриплим та чудним, Вона промовила: "Жорстокий переможче! Упасти в цім бою для мене найдорожче".

1925

Не запрещайте себе быть счастливыми!

Не запрещайте себе быть счастливыми
Медленно умирает тот, кто не путешествует,
кто не читает,кто не слышит музыки,
кто не находит изящество в самом себе.

Медленно умирает тот,
кто разрушает свою веру в себя,
кто не позволяет себе помогать.

Медленно умирает тот, кто становится рабом привычки,
Выполняя каждый день один и тот же маршрут,
Кто не меняет направление,
Кто не рискует менять цвета одежды,
Кто не разговаривает с незнакомцами.

Медленно умирает тот,
кто избегает страстей и вихрей эмоций,
Именно тех, которые делают глаза лучистыми,
Именно теми, которые могут заставить сердце стучать
И от ошибки, и от чувств.

Медленно умирает тот,
кто не отбивает удары судьбы,
когда он несчастлив в работе или в любви,
тот, кто не рискует тем, что есть,
ради того неизвестного, что может быть, если идти
за мечтой.


Живите сегодня!
Сделайте это сегодня!
НЕ ЗАПРЕЩАЙТЕ СЕБЕ БЫТЬ СЧАСТЛИВЫМИ!

olga_marchuk







Насмотрелись , как наелись




Тжальф Спарнаай (Tjalf Sparnaay) - голландский художник-фотореалист. Родился в 1954 году. Работы Тжальфа Спарнаайа выставляются с успехом по всему миру.

Он работает в жанре мегареализма, рисует, в основном, еду, но так вырисовывая каждую деталь, что отличить его живопись от фотографии почти невозможно. Овощи, хлеб, конфеты, взбитые сливки, кетчуп, да просто банальный целлофан кажутся абсолютно фотореалистичными.



 


























Літній дощ

Теплий літній дощ своїми ніжними краплинками стукав у закрите вікно...Просив впустити і поспілкуватися з ним..Як тільки відчинила віконце...маленькі краплинки швидко залетіли до кімнати і почали танцювати танок...Весело...Гарно...Грайливо...Але... я почала приходити в себе...як тільки помітила, що моя кімната стала мокрою... краплинки десь поділися... -Він пішов - прошепотів вітер. ...Чомусь після цього мені стало сумно... тепер залишилася я ... і спогади... Не хотілося втрачати того, з ким добре проводила час... Та мій сум побачило сонечко... усміхнулося...пригріло... приласкалою... пустило сонячних зайчиків у мою кімнату... засліпило своїм теплом...

Знову мій настрійй веселий і чудовий...