Секта во “свобода”

СЕКТА ВО “СВОБОДА” Дата публікації 2012/05/17 | Автор antivos.info Свого часу будучи ще на першому курсі я винаймав квартиру в одної бабусі, як згодом виявилось вона була Свідком Єгови. Через певний час бабуся почала мені пропонувати брошурки «Вартова Башта» і «Пробудись», я з ввічливості їх брав навіть часом переглядав, думав на цьому і завершиться, але «не тут то было» бабуся продовжувала мене «обробляти» все наполегливіше : за будь якої нагоди починала розмови на біблійні теми, все більше і більше давала брошур, намагалася проводити зі мною біблійні вивчення, запрошувала на зібрання секти. Бабуся була така переконлива, що через певний час я почав по трішки вірити окремим вченням Свідків Єгови, хоча я категорично не сприймав такі особливості віри Свідків Єгови як: заборона від переливання крові, позбавлення спілкування, знаряддя страти Христа і т.д. Не отримавши чіткої відповіді від бабусі я вирішив знайти її сам. В пошуках цих відповідей я натрапив на велику кількість інформації, опрацювавши яку я зрозумів, що організація Свідків Єгови є типовою тоталітарною сектою. На третьому курсі, я вступив у ВО Свобода, через місяць мене було призначено головою припартійної молодіжної організації, а вже жовтні 2011р. через більш як півтора роки членства я вийшов з партії, оскільки за час мого перебування у Свободі, побачивши її з середини, я розчарувався в цій політичній силі і в її лідерах. Сьогодні коли пройшов вже досить тривалий час, коли стихли емоції, я спираючись на власний життєвий досвід починаю знаходити певні схожі риси між сектою і ВО Свобода. Я не намагаюсь нічого доводи, чи в чомусь вас переконувати, я не істина в останній інстанції, це просто мої роздуми і мої спостереження. Як відомо секти характеризуються наступними ознаками: Релігійний маркетинг. Секта завжди зайнята релігійним маркетингом, тобто поширенням свого навчання й вербуванням нових членів особливими засобами. Сектантська пропаганда звернена не до розуму або серця людини, не до вищих його спонукань, але до страстей, до підсвідомості. Релігійний маркетинг – це затяте нав’язування свого віровчення у формах, що виключають раціональне осмислення. Сюди можна віднести всі види реклами в засобах масової інформації, вулична, поштова реклама тощо. Це й настирливі запрошення відвідати збори або семінари з невизначеними назвами (“вивчення Біблії” – секта Муна, єговісти; “вивчення англійської мови” – мормони; “збори всіх, хто стурбований долею України” – рерихівський рух, секта “Свята Русь”; “фестивалі та семінари з питань сімейного життя” – секта Муна, “психологічний тренінг, рішення проблем спілкування” – секта саєнтології; “виховання дітей, благодійні концерти” – секта “Посольство Боже”; “семінари з питань педагогіки й медицини” Це й мімікрія під православ’я з використанням православних символів, рериховским рухом), екстрасенсами, адептами руху New Age. ВО Свобода на мою думку повністю відповідає цій ознаці, це партія яка чи не найактивніше працює працює в мережі інтернет, зокрема в різних соціальних мережах. ВО Свобода серед лідерів різноманітних інтернет-голосувань, хоча реальний рейтинг партії сягає ледве 3%. Пам’ятаю свого часу коли я ще був головою ВОМГО «Студентська Свобода» разом з іншими однопартійцями брав участь в інтернет-голосуванні «Кращий молодий політик Волині» з центрального офісу партії йшла розсилка по обласних осередках «підтримати побратимів», можливо тому свободівці були в лідерах того голосування. Під публікаціями про Свободу або її противників завжди велика кількість коментарів і тому складається враження що ці публікації дуже популярні, але насправді все не так. Неодноразово коли схожий матеріал був на сайтах голова Волинського осередку партії Анатолій Вітів давав наказ мені і та іншим активістам які працювали в офісі «загрузити опонентів» і ми всі дружно сідали за компютер і під різними ніками писали «правильні» коментарі. Таким нехитрим способом будувалась ілюзія ніби читачі підтримують Свободу Агресивний прозелітизм і психологічний тиск. Релігійний маркетинг – наслідок сектантської установки на постійне вербування нових адептів. Новачок завжди оточується особливою увагою, його свідомість повинна бути активно перебудоване. У мунитів це називається “бомбардування любов’ю”: у вербуемого створюється відчуття, що саме його чекали в секті, кожне його зауваження із захватом оцінюється як досить дотепне й глибоке, його не відпускають ні на хвилину, щоб не залишити його наодинці з його думками й переживаннями (ця методика називається “сэндвич” – два сектанти повинні буквально “забутербродити” вербуемого із двох боків, не відпускати від себе навіть коли він відправляється в туалет). У секту легко потрапити, але важко вийти з неї, тому що, по-перше, завжди є компрометуючий людину матеріал, що збирається при вступі в секту на особливих процедурах “сповіді” або анкетування. По-друге, той хто вступив у секту повинен зробити вчинок, що ставить його поза традиційними суспільними й моральними зв’язками: відректися від батьків, від віри своїх батьків, визнати, часом письмово, усе своє попереднє життя помилкою. По-третє, що бажає покинути секту зазнає тиску й переслідуванню колишніх своїх “побратимів”, погрозам і шантажу. Стосовно цього пункту можу сказати з власного досвіду, що коли я вступив до партії буквально в перший день мені сказали що розбудовується припартійна молодіжка і натякнули що я можу її очолити, що і сталось через місяць. Не можу сказати що мене піддали “бомбардуванню любов’ю”, але голова міської організації та кілька активістів досить заповзято малювали мені можливі перспективи, це чесно кажучи, дуже мене підбадьорювало і спонукало більш активніше працювати. Якщо вступ в партію був сповнений нових вражень і позитивних емоцій від швидкого карєрного росту, то вихід з партії був не таким приємним, все відбулось як описано вище. В Листопаді 2011 року про мій вихід з партії написали всі Волинські інтернет-видання, у відповідь керівництво партії відреклось від мене написавши заяву в якій говорилось, що я ніколи не був головою «Студентської Свободи» і що мене було виключено з партії більше як пів року до того, в березні 2011. Того ж дня я був змушений відповісти на цинічну брехню Свободи і навів докази своєї правоти. На цю заяву у Свободі не було що сказати. Повністю програвши «офіційне» протистояння, партія не здалась… кожного дня мені приходили повідомлення від колишніх однопартійців з погрозами, мовляв через мій вихід з партії і його наслідки керівництво партії жорстко відреагувало і за це дісталось на горіхи керівництву Волинського осередку. Більше того мої сторінки в соціальних мережах стали таким собі судилищем, де кожен свободівець намагався мене засудити як зрадника нації і т.д. дарма що більшість із цих «критиків» я ніколи не знав, не бачив і не спілкувався з ними. Підозрюю що такому підсиленому інтересу до виходу з партії моєї скромної персони, передувала чергова розсилка партійного керівництва з відповідними вказівками. Побачивши, що я на такі провокації ніяк не реагую, більше того продовжую активну громадську діяльність, ВО Свобода вдалась до відверто брудних методів, взявши мої фото, які були зроблені жартома і додавши до них текст, який абсолютно не відповідає дійсності, поширила через сторонні сайти матеріл, в якому мене змалювали, як сексуального збоченця. Подвійне навчання. Вербувальники не повідомляють тим, кого намагаються залучити в секту, усієї правди про історію секти, її засновників і її справжнє віровчення тому, що в сектах є подвійне навчання – одне для реклами своєї секти, для додання їй “людяності”, а інше – для внутрішнього користування. Дійсно, хто б захотів відвідувати “семінари по Біблії” у мунитів, якби відразу був сповіщений, що засновник цієї секти – окультист, багатоженець і хуліган, що проголосив Рятівника невдахою, а самого себе – “христом”, тобто з погляду християнства – антихрист? Хто б пішов у гості до рерихианців , якби знав, що тут не вірують ні у Воскресіння Христово, ні взагалі в Бога, а, слідом за засновниками, вихваляють сатану й практикують ідолослуження? Релігійні навчання, що нав’язують сьогодні громадянам, спрямовані на руйнування традиційної культури, а тому завжди будуть маскуватися під загальновизнані цінності. Свобода теж має дещо спільне з цим пунктом, зокрема: Публічно ВО Свобода щоб підвищити свій рейтинг заявляє про демократичні цінності, але в самій організації демократією і не пахне, обласні і міські партійні конференції нічого не вирішують і є лише формальністю, партійцям які не погоджуються з позицією керівництва не дають слова або взагалі не повідомляють про конференцію. Також нікому не секрет що у ВО Свобода де-факто діє два статути: один формальний, який був написаний для міністерства юстиції , а користуються свободівці більш радикальним старим статутом СНПУ , який свого часу не прийняли для реєстрації через невідповідність його законодавству України. Непогрішність секти і її засновника. Навчання секти завжди претендує на те, що воно вища істина, причому істина “більш свіжа”, ніж істини всіх інших, особливо ж – традиційних релігій. Ці “істини” виходять надприродним шляхом, через “одкровення”, бачення, контакти з духами (наприклад, Мун спілкувався з духом, який назвався Христом і дав вказівку створити секту). Зрозуміло, усе існуюче в історії людства до такого “щасливого осяяння”, оголошується помилкою й непорозумінням (у секті того ж Муна сектанти повинні триматися думки про те, що їх батьківщина – саме Корея, яку ощасливив своїм народженням “преподобний” Мун; для “свідків Ієгови” любов до Батьківщини абсурдна, і вояки, що загинули за Батьківщину – безумці; рерихівці вірять, що увесь світ, Україна зокрема, перебували в темряві і марновірства до того, як з’явилася можливість читати «Агні йогу» складену Рерихами. Засновники сект – люди, що наділяються своїми адептами божественними якостями, проголошують себе “христами”: Мун, С.Тороп (“Віссаріон”), М.Цвигун (“Марія Дэви”), Т.Ф.Акбашев (уважає “Ісусом” не тільки себе, але й своїх учнів), Секо Асахара, і безліч інших. Не інакше як “матір’ю миру” іменують Олену Рерих адепти рериховского руху. Спілкування, безпосереднє або “духовне”, уявне, з лідерами-засновниками повинне доставляти неймовірне щастя сектантам, їх розпорядження повинні виконуватися з ентузіазмом. За уявним наказом від фотографії Шри Матаджи (секта ” сахаджа-йога”) молода жінка садистски вбила свою півторарічну дочку. Описаному в цьому пункті ВО Свобода відповідає повністю. За весь час перебування в партії її лідери твердили мені що всі інші партії це: або ліберали, або комуністи, а Свобода це єдина правильна партія, яка захищає українців, більше того керівнитво ВО Свобода з презирством ставиться навіть до ідеологічних побратимів таких як: КУН, УНА-УНСО, Патріот України, Національний Альянс та інші. Пригадую як у вересні 2011 року Волинська громадська організація «Національний Альянс», яка теж як і Свобода сповідує ідеологію українського націоналізму проводила марш за здоровий спосіб життя в якому взяло участь близько 200 осіб. Але свободівців там крім мене не було, бо в переддень маршу голова міського осередку С. Буруцький зібрав партійну молодь і категорично заборонив йти на цей марш. Це виглядає дивно, погодьтесь, зважаючи що в квітні 2012 року Свобода провела аналогічний марш, правда в ньому взяло участь близько 10 людей. Про непогрішність партії і її лідерів навіть говорити не потрібно, варто лише поспілкуватись з свободівцями, або подивитись на їхню реакцію коли публікується якийсь матеріал де фігурують свободівці в мягко кажучи не зовсім хорошому світлі, відповідь завжди одна – це провокація влади! Нас бояться того й обливають брудом! і т.д. Звичайно частина інформації дійсно провокація або брехня, але далеко не вся. Для прикладу я досить непогано знаю стосовно корупційного скандалу з Віторовим, я спілкувався з його колишніми колегами і колишніми однопартійцями з БЮТу, з людьми які до нього звертались і мабуть не безпідставно всі відзиваються про нього не кращим чином, зогляду на це як мінімум смішно дивитись на те як Свобода намагається зліпити з Вікторова мученика. Хоча заради справедливості, мушу відмітити, що у Волинському осередку дуже не задоволені керівництвом Вітіва і Боруцького, але ці невдоволення практично не виходять за рамки «розмов поза спиною». Будь-які спроби відкрито перечити керівництву жорстко присікаються. Пригадую коли у вересні 2010 року перед маршем за український футбол, на партійних зборах Анатолій Вітів озвучував список кандидатів до міської ради і один з партійців, Юрій Войцехівський, сказав приблизно так: - У римлян була приказка « Солдати не люблять, коли ними командує неблагородний», як тоді може бути Славко Боруцький першим номером в списку, якщо ми неодноразово бачили його обриганого, як він спав під офісом? Вітів у відповів що буде все як він сказав і це не обговорюється, коли були наступні передвиборчі конференції і ми телефонували партійцям їх повідомляти, керівництво заборонило дзвонити Юрію Войцеховському, тому я більше не бачив цього партійця ні на партійних заходах ні на конференціях. Програмування свідомості. Членами сект стають насамперед люди з нестійкою психікою, що не мають твердих моральних критеріїв, духовних і культурних знань. Такі люди, що шукають, але не знайшли власних підстав у духовнім житті, як правило, легко піддаються навіюванню, готові відмовитися від своєї волі й прийняти установку стороннього впливу. При цьому людина отримує ілюзорний сенс життя, але мислення її може будуватися лише по примітивних схемах. В результаті людина опиняється у повній залежності від сектантського навчання, участі в зборах, вказівок учителів і лідерів секти. Фахівці порівнюють сектантську залежність із наркотичною. Мабуть тому серед членів та прихильників ВО Свобода стільки представників різних субкультур: неформалів, скінхедів, або осіб з неврівноваженою психікою, які фанатично віддані партії і готові її захищати незважаючи ні нащо. Готові безкоштовно стояти в наметах і роздавати агітаційні матеріали в той час, коли їхні партійні боси міняють дорогі авто як рукавички. Багато сект, такі як Посольство Боже, Церква Об’єднання Муна, “Свідки Ієгови”, саєнтологія Рона Хаббарда, і інші, є великими промисловими й фінансовими “імперіями ” переслідують політичні цілі і прагнуть одержати владу над усім миром. З огляду на велику кількість спільних рис в мене складається враження, що ВО Свобода така собі політична секта, з авторитарним методом управління. Людина без свободи вибору перебуваючи в тоталітарній організації, перетворюється в пасивний об’єкт додатка до чужої волі. Історичний досвід свідчить, що суспільства, уражені такими недугами, гинули, сходили зі сцени історії.

Павло Заєць

http://antivos.info/toczka_zoru/sekta_vo_svoboda/