А дощ шумить густий, краплистий – злива. І я, немовби вершник на коні, Лечу до тебе збуджена й щаслива. Під градом крапель хороше мені. Аж ось і ти! Я спраглими губами Спиваю жар твоїх солодких губ, Моє лице лоскоче до нестями Твій непокірній вигорілий чуб. А дощ шумить, і блискавки до болю Пронизують пухову товщу хмар. Та байдуже! Я в захваті з тобою Хмелію, в’яну від незнаних чар. Проснулася, і все видіння зникло, Розвіялось, розтануло, мов сніг, І як же було...

Читати далі...