У кожного свій «слуховий поріг». Хтось чує шепіт, а комусь потрібно гаркнути в саме вухо, щоб аж підскочив. Хоч декому й цього буде мало. Такі особливості сприйняття. Недаремно журналісти кажуть: що далі від читача сталася трагедія – то більше потрібно трупів, аби його вразити. Але доля не завжди використовує аж такі кардинальні способи примусити нас її почути. Іноді, щоб нас вразити, їй вистачає попередження. Хоча й вона збільшує вміст «діючої речовини», якщо ми не здатні її...
Читати далі...